Процес декомунізації на Дніпропетровщині проходить, як і скрізь по Україні.
І не тільки щодо перейменування топонімів, а й демонтажу пам’ятників.
Десь скульптури, щоправда, розтрощили, десь дбайливо зняли з постаментів.
Хоча саме в цій частині процес іще не довели до логічного кінця.
Наприклад, пам’ятник генсеку ЦК КПРС Леоніду Брежнєву в Кам’янському височить дотепер, і щось не чути голосів про те, що й він під декомунізацію потрапляє також.
А тим часом у Дніпрі вже розпочався інший процес.
Його головна спрямованість — леніни, дзержинські, кірови і їм подібна братія ось так запросто не повинні відійти у небуття.
Їх усіх тепер мають поселити разом у Парку тоталітарних періодів, який має стати наймасштабнішим подібним проектом в Україні.
Про серйозність намірів ініціаторів цієї ідеї свідчить те, що наприкінці минулого тижня вони провели у Дніпрі всеукраїнську науково-практичну конференцію з метою утвердження концепції проекту і поспілкувалися з журналістами на прес-конференції на тему створення культурно-історичного парку декомунізації.
Де саме цей парк розташовуватиметься, ініціатори ідеї поки що не повідомляють.
Проте зазначають, що його площа має перевищити 2 гектари.
У центральній частині Дніпра такий шматок землі неможливо знайти за всього бажання.
Отож можна передбачити, що ідоли тоталітаризму у камені чи гіпсі поселяться ближче до околиці мегаполісу в музеї під відкритим небом.
Один із головних ініціаторів проекту, депутат Дніпровської міської ради Володимир Панченко наголошує на його двох стратегічних завданнях.
Перше — парк тоталітарних періодів може бути цікавим для туристів. А друге — культурно-освітнє.
«Президент наполіг, що в недалекому майбутньому подібні парки повинні бути в кожному обласному центрі. Але Дніпро зробить це краще, швидше і цікавіше за інших», — запевнив Володимир Панченко.
Поки що в колекції для майбутнього парку експонатів ще не дуже густо — 20 монументальних форм, серед яких Ленін, Калінін, Петровський, Семашко.
Організатори сподіваються на надходження з приватних колекцій.