Три дні в Угорщині дивував глядачів піснями і танцями Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки.
Організували заходи Державне самоврядування українців Угорщини, Посольство України в Угорщині та Товариство української культури в Угорщині.
Будапешт подарував артистам сонячні дні.
Перший візит — до Посольства України в Угорщині, яке стало першою українською закордонною дипломатичною установою за Незалежності України.
Гостей зустріла й привітала Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Любов Непоп. Вона відзначила, що Угорщина була однією з перших, хто визнав Незалежність України, продемонструвавши в такий спосіб добросусідський і партнерський характер.
Посол підкреслила, що партнерство продовжується і сьогодні, коли Будапешт підтримує Київ у протидії російській агресії.
Юрій Кравченко — очільник Державного самоврядування українців Угорщини — зазначив, що українська громада за кордоном сприяє популяризації України у світі, докладаючи зусиль для її зміцнення і процвітання.
Священик української церкви в Угорщині отець Дам’ян освятив державний прапор. Урочисте його підняття над посольством супроводжувалося Державним Гімном у виконанні Національного заслуженого академічного народного хору України імені Григорія Верьовки.
За багаторічною традицією українці Угорщини зібралися на площі Тараса Шевченка у Будапешті, біля пам’ятника Тарасу Шевченку для покладання квітів.
«Сьогодні слова великого Кобзаря «борітеся — поборете» є актуальними як ніколи, підкреслила Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Любов Непоп.
На церемонію покладання квітів і вінків з’їхалися українці з усіх куточків Будапешта та багатьох міст Угорщини, де діють місцеві осередки українського самоврядування: Сегеда, Комарома, Варпалоти, Веспрема, Вацу, Мішкольця, Ніредьгази.
До речі, пам’ятник Тарасу Шевченку було відкрито 11 липня 2007 року. Його автором є львівський скульптор Іван Микитюк.
Розпочалася церемонія «Заповітом» Шевченка у виконанні хору імені Григорія Верьовки.
Продовжили захід керівник українського національного театру в Угорщині Олександра Корманьош та угорський актор Роберт Гараї. У їхньому виконанні прозвучав уривок із поеми Тараса Шевченка «Кавказ».
Звучали «Думи мої...», «Реве та стогне Дніпр широкий» — аж до самісінького Дунаю... Та найбільшою подією дня став концерт Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки.
Нагадаємо, Хор імені Григорія Верьовки було створено в 1943 році.
Відтоді у його програмах — історичні думи, козацькі та чумацькі пісні й танці, жартівливі хорові сценки, родинно-побутова, обрядова лірика — пісні й танці, виконувані на святах врожаю, на весіллях, а також колядки, щедрівки.
Відтворюють фольклор і музику етнічних народів, які проживають в Україні. Органічними для колективу стали й оригінальні композиції, в яких музика, спів і танець виступають триєдиним компонентом. Колектив об’їхав 110 країн світу.
Сьогодні у знаменитому хорі більше 150 учасників. Із них 120 — творчий склад. Репертуар хору — понад тисяча творів. Більше 50 років колектив очолював Герой України Анатолій Авдієвський.
Уже рік колектив без Маестро. Генеральним директором та художнім керівником хору нині є народний артист України професор Зеновій Корінець.
Привітно зустріло Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки й угорське містечко Ніредьгаза.
З успіхом колектив виступив на сцені зали імені Золтана Кодая ніредьгазького університету.
«Спеціально для цієї поїздки був зроблений «Чардаш» В. Монті, — каже Ігор Курилів, директор-розпорядник Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки.
— Тобто, в яку б країну не їхали, обов’язково готуємо якусь родзинку, щоб здивувати місцевого глядача, щоб у своїй інтерпретації донести те, до чого він звик, але, можливо, це звучатиме трохи в іншому плані».
«Ще 500 років тому Україна співала пісню «Їхав козак за Дунай», — розповідає Ігор Курилів.
— Я вже не кажу, що й Бетховен використовував теми українських пісень, нашу творчість. Наприклад квартети 6-й, 7-й, 8-й були присвячені графу Розумовському. Він на той час працював послом в Австрії, у Відні, і був прекрасним віолончелістом. Наша пісня знана в Європі. Ми сьогодні як ніколи повинні доносити її до людей, дивувати й утримувати своїм мистецтвом. Це також один із внесків у перемогу нашої держави на світовому рівні. Нації вмирають не від інфаркту, нації вмирають, коли у них забирають мову».
«До цього концерту ми готувалися, як до великого свята, — ділиться враженнями Марія Станко, українка, яка вже давно волею долі живе в Угорщині. — Для нас українська пісня — як порятунок.
Душа відпочиває. Серцем линеш до рідних країв. Хочеться слухати й слухати. А яке різнобарв’я костюмів! Вражають танці! Високе мистецтво!».
Аплодували, голосно коментували, щиро всміхалися й підскакували з місць, готові увійти в танок на концерті члени угорського аматорського хору, любителі української пісні.
Це угорці, які зовсім не володіють українською мовою, а ось пісні співають!
Допомагає їм правильно вимовляти слова й ставити наголоси Юдіт Софілканич, голова Самоврядування українців Ніредьгази, викладач української мови.
Керівник хору Тіціана Козар — надзвичайно обдарована енергійна жінка-професіонал. У хорі співає сто охочих! У репертуарі — десять українських пісень. Зараз вчать одинадцяту.
«Нам є чим пишатися, — сказав Аркадій Гупало, консул-керівник Консульства України в Ніредьгазі. — Нам є що пропагувати. Наша пісня не вмре, не загине, допоки є такі колективи».
