Минулого четверга селище Шаян на Закарпатті на цілий день позбавилося водопостачання. Кількаметровий фонтан потужно виривався з-під землі, поливав палаючі рештки сухої трави, а навколо нього розпачливо юрмилися місцеві мешканці на чолі з селищним головою.
«Традиційний», незважаючи на законодавчі заборони, спосіб нищення сухого бур’яну на узбіччі дороги цього разу знищив iще й металопластиковий трубопровід високого тиску, яким до курортного селища централізовано подавалася вода для побутових та промислових потреб.
Зручностей позбавилися не тільки рядові шаянці, а й десятки нинішніх і відставних чиновників-власників садиб, тому аварію силами МНС локалізували протягом кількох годин.
Підпалити і забути?
Не завжди навіть козирним власникам заміських апартаментів вдається убезпечити своє майно від трав’яних паліїв.
Недавно кілька садиб «знялися у вирій» разом iз польовим вогнем у козирних Безрадичах.
А днями на околицях Києва почалася велика пожежа, викликана підпалом очерету на озері Святище у Дарницькому районі.
На місці події працювали 8 одиниць техніки: п’ять із ГУ ДСНС у Києві й три від рятувальників Київщини. Завдяки оперативному реагуванню пожежників ніхто не постраждав.
Але ризики повторного займання великі. Адже тільки тієї доби, за інформацією прес-секретаря ГУ ДСНС, тільки по Києву рятувальники виїжджали на ліквідацію пожеж через підпали сміття, трави та очерету двадцять разів.
Простий спосіб позбавитися сміття та бур’яну у вогні завдає шкоди не стільки легковажним паліям, скільки довкіллю.
Найбільш пожежонебезпечними, за статистикою, є північний та східний регіони України, де щорічно трапляється 37-40 відсотків усіх лісових пожеж.
У цілому по Україні в середньому за рік фіксується близько 3,5 тисячi лісових пожеж, які знищують понад п’ять тисяч гектарів лісу.
Надзвичайники стверджують, що 90 відсотків лісових пожеж виникає саме через людський фактор.
Як правило, всі вони починаються не на лісових масивах, а на суміжних землях, де палять траву чи листя, із яких вогонь перекидається в ліс.
Також часто відбувається самозаймання сміття, яке люди залишають після відпочинку чи просто вивозять у лісосмуги.
Лісова пожежа — лихо для будь-якого району країни.
Окрім втрат вартості самої деревини, витрат на гасіння пожеж, це й зниження кількості кисню, фітонцидів, що виділяються лісом, погіршення якості, стану дерев, непридатність для використання їх iз рекреаційною метою тощо.
Лісові загорання знижують приріст деревостанів, збільшують вітровальність і послабляють зелені масиви, а потім засихаючі дерева стають осередком шкідників і хвороб лісу.
Навіть слабка і невелика трав’яна пожежа здатна призвести до загибелі молодих лісових насаджень, що створюються для захисту полів від висушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і запорошених заметів.
І хоча за підпали трави можна отримати штраф, українці вперто продовжують це робити. Наразі за порушення статті 77 адміністративного кодексу (самовільне спалювання рослинних решток) передбачено покарання окремих громадян штрафом у сумі від 175 до 350 грн, а посадових осіб — від 875 до 1220 гривень.
Неприродним способом
Чимало людей досі вважає, що спалювання трави корисне. Проте ефект швидшого росту трави в результаті випалювання ілюзорний. Бо у природі все влаштовано раціонально.
Суха трава допомагає зберегти молоді зелені пагони, захищає від весняного перепаду температур, а в подальшому слугує добривом.
На почорнілих випалених ділянках зелена трава добре помітна, але вона квола і незахищена.
Підпалювати траву можуть усі, а ось відстежити, щоб вогонь не поширювався на інші території, охочих обмаль. Тому часто вогонь нищить усе на своєму шляху.
Шкода від спалювання листя і сухої трави тим часом небезпечна й для підпалювачів. Адже до складу диму входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали, низка канцерогенних сполук.
Із димом у повітря вивільняються діоксини — одні з найбільш отруйних для людини речовин. Спалювання призводить до руйнування ґрунтового покриву, — гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми.
Швидкість поширення вогню надзвичайно висока, тому локалізувати такі пожежі на відкритих територіях дуже важко.
У результаті випалювання сухої трави збіднюється видовий склад рослинного і тваринного світу, випалювання призводять до помітного зниження родючості ґрунту.
Від сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту.
При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється близько 9 кілограмів мікрочастинок диму з пилом, чадним газом і канцерогенними сполуками.
Це спричиняє різноманітні онкологічні захворювання, хвороби легенів, алергії.
Вогняний уїк-енд
У п’ятницю до оперативно-диспетчерської служби Володарського району надійшло повідомлення про пожежу в селі Нове Життя Лобачівської сільської ради.
Горів трав’яний настил на відкритій території. Внаслідок пожежі знищено траву на тригектарній площі. Того ж дня ледве вдалося локалізувати схожі пожежі у Фастові та Борисполі.
На момент прибуття підрозділів на місце пожежі вогонь розповсюджувався по сухій траві поблизу стихійних сміттєзвалищ. У Борисполі вогнем знищено трав’яний настил на площі близько чотирьох гектарів.
Першого квітня на території Кіровоградської області виникло дев’ять випадків загорань сухостою та сміття. Зокрема, у Кропивницькому виникли дві такі пожежі.
Рятувальники ліквідовували пожежу сухої рослинності в селах Липове, Добровеличківка, Олексіївка та на околицях Компаніївського, Благовіщенського і Гайворонського районів.
Цього ж дня до Служби порятунку Житомирщини надійшло повідомлення про загорання сухої рослинності на землях одного з комунальних підприємств Бердичева.
Через пориви вітру вогонь швидко розповсюдився територією. На місці події рятувальники виявили, що горить сухостій на площі близько двох гектарів.
День сміху не дуже веселим видався у голови Херсонської обласної держадміністрації Андрія Гордєєва.
Проїжджаючи ввечері повз Нечаєве Олешківського району, він побачив, як горить підстилка в лісовому масиві.
Голова облдержадміністрації зателефонував до Служби порятунку і сам зі своїми співробітниками почав гасити вогонь первинними засобами пожежогасіння.
На місці пожежі працювало вісім людей особового складу та дві одиниці техніки, і вже протягом години її вдалося ліквідувати.
На Полтавщині другого квітня ледве уникли масштабної лісової пожежі поблизу Маламівки Кременчуцького району.
Вогнеборці, які прибули за викликом, встановили, що горить трав’яна підстилка на узліссі площею 0,4 гектара. Вдалося не допустити розповсюдження вогню на лісовий масив загальною площею 30 гектарів.
За даними Державної служби надзвичайних ситуацій, упродовж останніх днів в Україні кількість пожеж на відкритих територіях катастрофічно зростає.
У минулі вихідні встановилася по-справжньому весняна погода, тому господарі взялися активно прибирати присадибні ділянки, спалювати сухостій.
А рятувальники тим часом ліквідовували сотні пожеж, спричинених сплеском хазяйновитості. Лише впродовж доби 2 квітня було зафіксовано 652 підпали сміття, трави, залишків сухої рослинності.
На думку більшості авторів тих пожеж, зовсім незначні вогнища, як-то купка сміття чи листя, не становлять собою ніякої загрози.
Проте насправді вони ставали причиною масштабних пожеж i навіть залишали деяких громадян без власної домівки.
Чому не можна палити траву
Природозахисники підготували невеличкий лікнеп для паліїв. Аргументи прості й зрозумілі. Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження якості ґрунту.
Спалювання органічної речовини — головний фактор зниження родючості, а мінеральні речовини, які містяться в попелі, легко вимиваються поверхневими та ґрунтовими водами, і лише незначна їх частина засвоюється рослинами.
Пожежі — одне з найголовніших джерел викидів вуглекислого газу в атмосферу, пов’язаних iз господарською діяльністю людини.
Згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка, збільшуючи викиди вуглекислого газу, посилюючи так званий «парниковий ефект», який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.
У результаті випалювання сухої трави збіднюється видовий склад рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, не буде колишнього різнотрав’я, бур’яни захоплять звільнену територію.
Під час пожеж гине багато комах, їхнi лялечки, а також сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші організми, які беруть участь у процесі утворення ґрунту.
Дощові черв’яки в природі швидко переробляють суху траву, перетворюючи її в найцінніше добриво, вносячи його в глибину ґрунту до коріння рослин, і одночасно роблять ґрунт пухким.
Суха минулорічна трава — не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.
Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок та знищення місць гніздування таких птахів, як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий і лісовий жайворонки, щеврики.
Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня. Із випалених місць птахи йдуть назавжди.
Від сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні).
Хтось згорає, хтось задихається від диму. На згарищах дуже часто знаходять згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, дрібних ссавців, плазунів.
При весняному підпалі пошкоджуються дерева, особливо їх коренева шийка, пошкоджуються від сильної температури набухлі бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно залишається живим.
Дим від спалювання трави їдкий. Алергики його не переносять. При спалюванні трави у місті, вздовж автодоріг, у повітря потрапляють солі важких металів, які осіли на листі, траві. Такий дим отруйний.
Спалювання сухої рослинності часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень. Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3-1,5 метра.
Після згорання торфу зола, що залишилася з верхнього 10-сантиметрового шару, може мати у десятки разів більшу радіоактивність, ніж iз вихідного матеріалу.
Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також виступає можливим переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території.
Часте спалювання трави переростає в неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема і з людськими жертвами.
Крім шкоди, що буде завдана довкіллю та здоров’ю людей, порушник нестиме відповідальність за свої дії відповідно до ст. 77-1. Кодексу України про адміністративні правопорушення — самовільне випалювання рослинності або її залишків.
