І повіє вогонь новий з Холодного Яру...

2017 рік — це знаковий рік і доленосний, бо виповнюється 100 років, як сотворилася революція 1917 р., що принесла в Україну розруху, голод і мільйони загиблих українців («...ми старий мір разрушим до основанья», а новий так і не сотворили). Чому так сталося, адже обіцяли землю селянам, заводи робітникам?

 

Насправді ж вийшло: колгоспи, шахти і заводи, на яких працювала дармова робоча сила. Уявіть собі, мати рік пропрацювала в колгоспі, а одержала пуд проса.

 

СРСР постійно супроводжували війни, після яких приходив голод (найстрашнiший — 33-го). 

 

Чому влада робітників i селян допустила такі трагедії? Тому що революцію робили трударі, а до влади приходили інородці, які не були зацікавлені в розбудові національної держави.

 

Пройшло 100 років, а українці знову обирають до влади інородців, яким байдужі наші проблеми. І знову в нас війна, розруха...

 

На сході країни воює 5-10 відсотків громадян, а решта проводить свій час у гульбищах і розпусті, навіть у день, коли ховають загиблих, нікому до цього діла нема.

 

Хоч би раз на рік призначили день, коли б поминали загиблих, приспустили прапори на знак пошани тих, хто загинув, захищаючи свою землю, свою націю.

 

Якщо ми велика нація, коріння якої сягає більш як 12 тисяч років у глиб століть, то чому не спромоглися обрати собі українського Президента?

 

Був серед тих п’яти, обраних за часів незалежності, один, але й об того витерли ноги, бо інородка  звинуватила його в усіх гріхах.

 

Чому ми, українці, не можемо жити своїм розумом, самі вирішувати свої питання, чому голосуємо за гроші і цим самим губимо своїх дітей та онуків? Уже раз обрали Януковича...

 

Згадаймо слова Кобзаря й  обнімімось, згуртуймося в один український кулак, захистимо свою державу. І повіє вогонь новий з Холодного Яру...