З середи, 29 березня, Велика Британія запускає в дію процедуру виходу зі складу ЄС.
Країнам Європейського Союзу знадобиться від чотирьох до шести тижнів, аби зібратися на саміт після сьогоднішнього очікуваного офіційного оголошення про вихід Британії з ЄС і оголосити про свою стратегію розлучення Брюсселя з Лондоном.
Очікується, що саміт глав 27 країн ЄС із питання Брекзиту відбудеться у травні.
Ну все, пішли…
Підготовка до Брекзиту супроводжувалася судовими позовами його противників, а також ухваленням відповідного закону в парламенті.
Тепер британський прем’єр налаштована на успішні переговори.
«Я намітила свої цілі. Вони передбачають укладання вигідної угоди про вільну торгівлю, обговорення таких проблем, як продовження співпраці у галузі безпеки. Ми збираємось вести жорсткі переговори, втілюючи в життя вибір британського народу», — заявила Тереза Мей.
Якщо переговори триватимуть за розкладом, то процедура Брекзиту завершиться за два роки, у березні 2019-го. Переговори від імені Євросоюзу буде вести Європейська комісія.
Головним європейським перемовником iз питання Брекзиту визначено француза Мішеля Барньє.
На референдумі в червні минулого року майже 52% британців висловилися за вихід з Євросоюзу.
Таке рішення було нав’язане всім британцям саме провінційною Англією, тими статечними леді, які займаються політикою за чаєм, та тими джентльменами, які вирішують геостратегічні питання за кухлем пива в сільських пабах.
Англійська молодь та просунуті мешканці великих міст віддали свої голоси за те, щоб країна залишалася в ЄС.
Більшістю голосів проти Брекзиту виступили шотландці та мешканці Північної Ірландії.
...А Шотландія проти!
Парламент Шотландії перед офіційним оголошенням Брекзиту провів дебати і у вівторок голосуванням мав вирішити долю другого референдуму про незалежність регіону.
Голосування в парламенті Шотландії про референдум мало відбутися ще минулої середи, але його відтермінували через терористичний замах у Лондоні.
У понеділок прем’єр Британії Тереза Мей прибула до Единбурга, аби зустрітися з очільницею місцевого уряду Ніколою Стерджен.
Лондон не схвалює намір останньої організувати волевиявлення у зв’язку з розлученням Британії з ЄС.
Особливо Шотландію непокоїть те, що Брекзит означатиме вихід зі спільного європейського ринку.
«У мене було враження, виходячи з повідомлень у ЗМІ минулими вихідними, що вона (Тереза Мей) приїжджає, аби запропонувати більше повноважень. Але з’ясувалося, що це не так. Не існує гарантій, що після переходу від Брюсселя владні повноваження у певних галузях, які зараз децентралізовані, не опиняться згодом під контролем Лондона», — сказала пані Стерджен після зустрічі з Терезою Мей.
Лондон наполягає, що шотландці вже мали шанс висловитися щодо незалежності. Крім того, Мей вважає невдалим час, обраний для плебісциту, — кінець 2018— початок 2019 року, коли у вирішальну фазу вступить процес Брекзиту.
«У часи, коли Британія залишає Євросоюз і ми шукаємо нову роль для себе у світі, міцність і стабільність нашого союзу набуває ще більшої важливості», — заявила очільниця уряду Британії.
Шотландська національна партія у коаліції з зеленими має більшість у регіональному парламенті.
Відтак очікують, що той дасть зелене світло місцевому уряду на те, аби розпочати підготовку до референдуму.
У 2014 році 51% шотландців на першому референдумі проголосували за те, щоб залишитися у королівстві.
Водночас у червні 62% висловилися проти Брекзиту.
Часи й обставини змінилися, тому тепер більшість шотландців можуть проголосувати за вихід зі складу Британії.