Свічки, м’яке крісло, жива музика й артисти на відстані простягнутої руки — якщо вам не затишно у великій залі, а хочеться домашньої атмосфери, то варіант квартирника саме для вас.
І якщо в радянські часи такі акції були явищем вимушеним — через заборони артистам виступати, то сьогодні — це насамперед зібрання людей за інтересами.
Квартирник — це концерт, що його організовують удома, в квартирі: запрошують музикантів і глядачів.
Після або навіть під час виступу люди спілкуються, діляться враженнями, а потім п’ють чай-каву. Глядачі — це переважно вже сформоване коло, яке знає про існування квартирника, регулярно відвідує його і варіюється залежно від музикантів.
Поповнюється це коло за рахунок появи нових виконавців, що, зазвичай, приводять і свого глядача-слухача.
Сьогодні такі квартирники в Києві — не особливо поширені. Переважно мистецькі акції влаштовують у нині модних арт-просторах, кафе, пабах, є навіть квартирники в костелах.
Це зумовлено як більшим простором таких локацій, так і їхньою більшою можливістю — не треба домовлятися з сусідом, що звучатиме музика, не треба переставляти меблів у квартирі, та й під усілякі сімейні обставини підлаштовуватися теж не треба.
Юрій Дубінський організовує квартирники з 2012 року. Каже, те, що робить він, не можна порівнювати з квартирниками радянської доби — швидше з тими, що були у XVIII ст.
«У мене формат інтелігентного квартирника: немає алкоголю, ніхто не курить, зручно і музиканти поруч», — розповідає він.
Тож і назву таку обрав — «Квартирники при свічках». До нього не приходить будь-хто як слухати, так і грати чи співати.
Запевняє, всі музиканти — професіонали найвищого ґатунку, практично всі, хто виступав, мають вищу музичну освіту, серед них музиканти національного симфонічного оркестру, найкращі фольклорні і джазові колективи.
Юрій розповідає: охочих виступити в такому форматі багато, адже це і можливість випробувати нову програму, і своєрідна репетиція, і безпосереднє спілкування з глядачем, тому не раз навіть відмовляв музикантам.
Важливим, безумовно, для артистів є і фінансовий бік:
«Музиканти отримують непогано — більше ніж у ресторанах чи пабах, звісно, залежно від квартирника і від того, скільки людей приходить», — розповідає Юрій.
Наприклад, нещодавно на квартирнику виступала Katya Chilli, то вільних місць не було ще задовго до нього.
Відвідуваність залежить і від інших факторів — пори року, концертів чи інших мистецьких подій.
Щодо гонорарів, то музиканти знають наперед — їхній заробіток залежить саме від кількості глядачів. Проте навіть якщо два глядачі, то концерту не скасовують.
«Я не обіцяю мінімального гонорару, це залежить від того, скільки прийде людей. Було таке, що ми грали навіть для однієї людини».
Юрій каже: так, для нього це теж заробіток, але не можна сказати, що стабільний — він може заробити як 2 тисячі на аншлагових квартирниках, так і 300 гривень.
Були випадки, що квартирники й скасовували, але таких — один чи два максимум.
Відвідувачі на такі концерти зазвичай приходять адекватні, інтелігентні і не задля того, аби засвітитися і потрапити в об’єктив телекамери, а мати насолоду винятково від естетської події.
Юрій переконаний, ще багато важить те, що вечір не підігрітий алкоголем, це й визначає коло відвідувачів.
Анонси всіх подій на «Квартирнику при свічках» Юрій розміщує у соціальній мережі «Фейсбук». Тож охочі можуть вибрати для себе подію для душі.
Там же потім усі діляться враженнями від почутого-побаченого і висловлюють власні побажання.
Оскільки всі події відбуваються на приватній квартирі, то раніше Юрій домовлявся з сусідами.
Тепер уже не домовляється, зрозумів, що аж такої потреби немає — інструменти не гучні, та й до опівночі ніхто не грає:
«Квартирники переважно акустичні, заважають лише якісь голосні інструменти, а це буває дуже рідко. Вокал, контрабас, фортепіано — це не дуже голосно. Скрипка і віолончель — теж».
«Квартирники на Подолі», які організовує Аріта Голуб, дещо інакшого формату. Вона їх влаштовує не у своїй квартирі, а в будинку друзів, в одній із найстаріших будівель Києва.
У красивій камінній залі відбуваються лекції, концерти, поетичні вечори, навіть бали — атмосфера домашня і затишна, до всього ще й біля каміна можна погрітися.
До 2013 року запрошувала дуже багато російських музикантів, потім через події в Україні навіть якийсь час припиняла влаштовувати квартирники, згодом зробила кілька благодійних вечорів — збирали гуманітарну допомогу.
Для Аріти — організація таких квартирників більше для душі: «Я організовувала не для того, щоб заробляти. Плата за вхідний квиток іде музиканту. Я не збиралася це ставити на комерційну основу».
Щодо відвідувачів, то друзі приводять друзів, а ті своїх друзів — отак і дізнаються про події. Ну, і той самий «Фейсбук» — усі анонси можна знайти у соціальній мережі.
З останнього, що відбувалося на квартирнику, — це лекція господаря будинку та «Вечірка Аріти», присвячена подорожі до Литви. І найближчим часом організатори обіцяють зустрічі з цікавими людьми.
Коли я запитала Юрія Дубінського про конкурентів, то він сказав, що так, конкуренти є. Каже, знає про існування ще одного квартирника, але туди приходять із власною випивкою, тож там, мабуть, клуб за іншими інтересами.
Ми спробували пошукати ще оголошень про квартирники, втім знайти їх виявилося не так просто. Чи їх таки одиниці, чи це зібрання для обмеженого кола осіб, потрапити куди можуть лише втаємничені.
