Щонайменше три заводи, якi вже зупинили виробництво, найближчим часом закриються взагалi, без роботи залишаться тисячі працівників.
На виробництві азотних добрив, яке свого часу працювало на експорт і забезпечувало країну валютою, а потім обслуговувало вітчизняних аграріїв, влада вирішила поставити хрест.
Чиновники ініціювали перехід українського АПК на імпортну продукцію, виготовлену... в Російській Федерації.
Ціна питання — 50 мільйонів доларів хабарів, які отримали наші чиновники у вигляді вiдкату за імпорт.
Значно більше — 550 мільйонів доларів — заплатили українці нашому ворогу, Росії, за продукцію, що раніше виготовляли ми самі.
Сотні українських мільйонів пішли на підтримку російських олігархів та держави, яка вбиває наших людей.
Оголосили і передумали
Наприкінці минулого року ми були як ніколи близькими до успіху.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України запропонувало встановити загороджувальні мита на імпорт азотних добрив, вироблених у Російській Федерації, у розмірі 4,19—31,8%.
Така пропозиція стала наслідком майже річного антидемпінгового розслідування щодо імпорту російських добрив.
Ініціатори процесу — вітчизняні підприємства — запропонували запровадити обмеження на імпорт двох видів російських добрив: карбаміду та карбамідо-аміачної суміші (КАС).
Ситуація з російською експансією методом демпінгу в Україні тягнеться вже з 2014 року. Тоді спеціальна міжвідомча комісія при Міністерстві економіки запровадила обмежувальні мита на аміачну селітру, тобто на найбільш затребуваний на українському ринку тип добрив. Але росіяни замість неї почали завозити інші добрива, що містять азот: карбамід та КАС. І вони під дію обмежувальних мит не потрапили.
Українська ініціатива активніше боротися з російською експансією на ринку добрив, — аж ніяк не наш винахід. На цьому шляху ми були 22-гі!
Адже всього ж, за даними Світової організації торгівлі, 21 країна вже ухвалила рішення про захист свого внутрішнього ринку від російських добрив.
Шляхом запровадження обмежувального мита.
Про те, що росіяни відверто порушують «правила гри», українська влада сказала ще 27 грудня 2016 року.
Коли Міжвідомча комісія після тривалого розслідування дійшла висновку: російські продавці відверто демпінгують на нашому ринку...
Тобто продають товар нижче собівартості, намагаючись за всiляку ціну «видавити» з нього українських виробників.
Завойовувати український ринок росіянам допомагає величезна фора у вигляді ціни на природний газ.
Адже левова частка собівартості мінеральних добрив — це ціна природного газу, яка для російських виробників є суттєво нижчою, ніж для їхнiх українських конкурентів.
Відтак уже в останній зимовий день нинішнього року, 28 лютого, мала набрати чинності постанова про загороджувальні мита, яка мала би захистити українців. Утім експерти наголошували: російське лобі здаватися не планує! Тож чекайте несподіванок.
Хабарі, які вбивають...
Ситуація вибухнула у серединi лютого: Міжвідомча комісія чомусь різко змінила свою думку.
«Члени МКМТ погодилися, що для забезпечення продовольчої безпеки існує нагальна необхідність вжити заходів щодо диверсифікації поставок добрив в Україну (з Китаю, країн Близького Сходу, США та інших)», — заявили у профільному міністерстві.
Під означення «інші» скромно заховалися продавці з країни, яка веде проти нас неоголошену війну. І не лише торговельну, а й справжню, на якій мало не щодня гинуть люди.
Аналітики ринку пояснили причину: відкат! У середньому на тонні добрив експортер повертає «чорним налом» близько 20% від ціни.
Враховуючи обсяг закупленого, тільки за минулий, 2016-й, рік хтось із державних чиновників, що ухвалюють рішення, заробив 50 мільйонів доларів.
Цифра взагалі відносно невелика, але вже за два місяці нинішнього року Україна збільшила закупки у російського виробника, компанії «Єврохім», на третину!
Отже, сума, яку отримають у кишеню українські чиновники у 2017 році, буде суттєво більшою. І дарма, що дістануться вони їм ціною державної зради!
І ось чому. У Державній фіскальній службі порахували: за роки війни з Росією наша держава заплатила їй за мінеральні добрива 550 млн. доларів!
Так, у 2014 році було імпортовано російських міндобрив на 160,3 млн. доларів, у 2015-му — на 169,9 млн., торік — 166,7 мільйона.
У нинішньому році завдяки невпинному старанню наших чиновників, аби грошовий потік з України до Росії не змілів, буде більше. За цими ж даними, лише за два місяці 2017 року Україна імпортувала азотних добрив на суму 53,5 млн. доларів!
Далі ситуація загрожує стати критичною: українські заводи, що виробляють ідентичну російській продукцію, можуть зупинитися назавжди.
Відтак російські експортери, повністю захопивши наш ринок, зможуть не зважати на конкурентів і диктувати споживачеві свої умови.
А отже, вартість добрив для українців стане суттєво вищою. Такий алгоритм дій є класичною поведінкою структури, яка захоплює ринок.
Таким чином ми станемо залежними від Росії не лише у газовій сфері, а й щодо забезпечення потреб сільського господарства. Тож під загрозою опиниться український аграрний сектор, який нині є одним із головних постачальників валюти до держави.
І така ситуація — аж ніяк не перебільшення! Ігор Гольченко, представник компанії «Остхім», яка займається виробництвом добрив в Україні, підтвердив iмовірність закриття хімічних заводів у Черкасах, Рівному і Сiверськодонецьку.
Станом на сьогоднішній день ці заводи зупинено — керівництво сподівається, що держава зуміє знайти шляхи розв’язання проблеми. Тобто, припинити демпінг із Росії.
«Росіяни, щоб забезпечити потреби України, «зняли» весь експорт із Балтики і привезли сюди, — змалював Гольченко масштаб проблеми.
І продовжив: — Ми зупинилися, коли вже зібрали передоплату і не змогли забезпечити замовників продукцією».
На думку українських хіміків, якщо їм не вдасться запустити свої заводи для забезпечення весняної посівної кампанії, то восени їх уже може не бути.
Фінансуємо агресора, вбиваємо своїх
Частина народних депутатів проблему розуміє. «Не можна залежати від ворога у ключових секторах економіки. Тим паче у сільському господарстві, яке нині «в крові», адже ігноруються елементарні правила поведінки з агресором», — сказав нардеп Олег Березюк.
Ще радикальніше висловився депутат Сергій Рудик. «Це вбивство власної промисловості і власних виробників. Маючи аналог в Україні, купувати його в Росії, стимулювати їх виробництво — це як мінімум нерозумно, а максимум може тягти на державну зраду», — заявив він.
Тетяна Острикова заявила: Україна, не забороняючи демпінг російських добрив, де-факто фінансує тероризм.
«Коли українські підприємства-імпортери сплачують гроші російському підприємству-експортеру, то ці гроші є доходом російського підприємства. Із цього доходу сплачується податок у бюджет Російської Федерації. Таким чином ми фінансуємо державу-окупанта.
Але і це ще не все. Скажімо, російський «Єврохім», один із головних постачальників добрив до України, водночас є одним із найбільших постачальників аміачної селітри російському міністерству оборони. А з аміачної селітри, як відомо, роблять порох... І Україна, як виявляється, бере активну участь, аби фінансовий потенціал цієї та іншої компанії, що залучені до виробництва російських боєприпасів, залишався на висоті!
Навіть попри те, що принаймні народні обранці чудово розуміють і небезпеку, і аморальність такої поведінки, і наші економічні втрати. Але мільйони доларів, навіть якщо це Іудині срібняки, здатні творити чудеса».
Війна чиновника не вчить
На думку економіста Віталія Бабенка, російські хімічні підприємства підійшли до фінальної стадії захоплення ринку добрив України — при цілковитому сприянні наших чиновників.
Причому Україна допомагає не лише хімікам із РФ, а й... їхньому газовидобуванню. Тому самому, яке вимагає від нас сплати неіснуючого мільярдного боргу.
Ще донедавна зниження вартості вуглеводнів призвело до суттєвих залишків газу у Російській Федерації. Найефективнішим шляхом отримання прибутку від цього «неліквіду» виявилося виробництво добрив. «Хімія може давати близько 8% від ВВП країни, а обсяг вітчизняного ринку міндобрив — майже 1 млрд. доларів, — стверджує Бабенко. — Якщо раптом українська хімія зупиниться, а вітчизняний АПК потрапить до рук росіян, продовольча безпека України може залишитися під великим питанням».
Експерт звертає увагу також на дивний збiг: скасування раніше анонсованих антидемпінгових заходів проти росіян та 346 млн. кубометрів газу, що його держава конфіскувала у «Остхіма».
«Таким чином однією рукою українська влада знімає всі бар’єри для росіян, а другою — перекриває газ українським виробникам. При цьому дві події відбуваються практично одночасно, — стверджує Бабенко і наголошує: уряду і першому віце-прем’єру Степану Кубіву варто було би пояснити подібний збіг обставин».
Отже, на думку аналітика, ми бачимо неприкритий лобізм української влади, яка з усіх сил захищає росіян на українському ринку.
«Таким чином, ми отримуємо ще одну історію, яка погано пахне, і в епіцентрі якої — російський бізнес. Тенденція, — наголошує Віталій Бабенко.
— То чому три роки гібридної війни не навчили українського чиновника простого правила: російські олігархи не є самостійними суб’єктами? І поряд із бізнес-задачами вони вирішують ще й політичні, які ставить перед ними російська влада. І під виглядом бізнес-лобізму Кремль ставить узалежнює від себе цілі галузі економіки, підвищує градус соціальної напруги, а водночас іще й заробляє на ринку ворога...».
ДО РЕЧІ
Яхта — за наші гроші!
Останнім часом західні журналісти багато пишуть про яхту «Біла перлина» — найбільший парусник у світі.
Довжиною вона більша за «Боїнг», у висоту — майже, як лондонський Біг-Бен! 8 палуб, мачти з карбону, басейни і вертольотні майданчики. Її вартість — 400 мільйонів доларів.
У пресі її вже охрестили символом нестримного багатства російських олігархів, які тратять шалені гроші на предмети розкошів, навіть незважаючи на західні санкції.
Але прізвище власника і джерела його доходів пояснюють, як йому вдається багатіти в умовах кризи. Це Андрій Мельниченко, власник російської компанії «Єврохім».
Тієї самої, що нині отримала право домінувати на українському ринку добрив.
З «Білою перлиною» недавно трапився прикрий інцидент: її заарештували у Гібралтарі, оскільки власник вирішив «кинути» німецьку фірму-виробника і не заплатити належне.
Але Андрій Мельниченко дуже швидко зумів погасити борг: з українського ринку він викачує чималі гроші! А невдовзі, оскільки офіційний Київ дозволяє йому багатіти ще сильніше, пан Мельниченко може дозволити собі ще більше атрибутів розкішного життя.
Попри те, що українські хіміки залишаться без зарплати.
Ми переконанi, що прийде час, коли влада за таке відповість!
