Свої і чужі

Буквально з сьогоднішнього дня жителі приміських сіл, чиї діти відвідують школи, дитсадки чи позашкільні заклади Тернополя, повинні за це платити. Те саме стосується і раніше безкоштовних для них послуг у комунальних медичних закладах обласного центру. Підстава — рішення Тернопільської міської ради «Про взаємовідносини з об’єднаними територіальними громадами (іншими органами місцевого самоврядування) у сфері надання послуг» від 24 лютого цього року. 

Власне, у рішенні йдеться про те, що сплачувати такі видатки відтепер, згідно з новим законодавством, повинні сільські ради (об’єднані територіальні громади)  приміських населених пунктів, яким і було надано місяць строку на те, аби укласти з міськрадою Тернополя угоди про відповідний бюджетний трансфер. 

Однак, по-перше, сільські бюджети вже давно сформовані, а по-друге, бюджети ті наразі надто куці, аби компенсувати всі подібні витрати. Так, приміром, сільський голова Гаїв Шевченківських (вони фактично є передмістям Тернополя) Богдан Брич підрахував, що лише за відвідування тамтешніми дітьми тернопільських дитсадків треба б перерахувати Тернопільській міськраді більшу частину бюджету села. У випадку ж, якщо сільради не проплатять, витрати автоматично лягають на гаманці самих громадян.

Зрозуміло, що жителі приміських сіл, відсотків 90-95 iз яких працюють у Тернополі, шоковані й обурені таким ново­введенням. Адже податки за місцем роботи з них стягуються саме до міської казни. До того ж лікуватися, приміром, на території сільської громади, де ти зареєстрований, усе одно неможливо. 

Першою ластівкою активного протесту проти «життя по-новому» став судовий позов жителя тих же Гаїв Шевченківських, автомайданівця Павла Іванечка. В ньому він звинувачує Тернопільську міськраду в «расизмі щодо місця проживання» та порушенні конституційних прав громадян. Вирішувати проблему через суд налаштований і згадуваний голова сільради.