«Усиновіть»... замок

На Черкащині занепадає мисливський замок графа Шувалова. Його було збудовано голландським архітектором ще у 1893—1903 роках у стилі французького Ренесансу для нащадків російської аристократії у Тальному. Радянська влада розмістила у приміщенні замку навчальний заклад.

Садиба та замок є частиною Тальнівського парку — пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Але, хоч як дивно це прозвучить, величний та унікальний палац усі минулі роки був просто нічийний, документів на нього ні одна державна установа не оформлювала, тож і коштів на його реставрацію з бюджету не виділяли. Від вандалів його охороняли небайдужі до історії рідного краю місцеві ентузіасти. 

І тільки недавно палац Шувалова, вартість якого оцінюється у більш ніж п’ять мільйонів гривень, рішенням суду передано у комунальну власність міста. Як розповіли «УМ» у Тальнівській міській раді, наразі міська влада оформила документи на право власності на замок і взяла під охорону парк, у якому він розташований.

«Палац графа Шувалова у такому стані, наче його розбомбили ще німці... Враження двоякі. З одного боку, місцеві ентузіасти готові все зробити для збереження історичної пам’ятки, від директора заповідника «Трипільська культура» Владислава Чабанюка і голови Тальнівської територіальної громади Олексія Юрченка і до хлопців-тальнівчан, активістів, які взялися охороняти палац і не отримують за це ні копійки. З іншого ж боку — купа невирішених проблем...» — написав на своїй сторінці у «Фейсбуцi» начальник  управління культури та зв’язків із громадськiстю Черкаської ОДА Олег Островський після поїздки у Тальне. 

Проблеми замку вже обговорили з представниками РДА, обласних і районних депутатів та громадських активістів. Вирішили провести спільне засідання в Черкасах. А далі буде пошук інвестора, аби знайти фінансування для охорони та реконструкції пам’ятки. Люди очікують від управління культури облдержадміністрації паспорта на пам’ятку, а від фахівців департаменту капітального будівництва — проекту кошторису на реставрацію палацу.

«У Європі частенько застосовують поняття культурного опікунства, коли держава опікується мистецьким надбанням своїх національних митців на території іншої держави, в якій це надбання залишається у власності. І тоді державі-опікуну надається надбання в оренду за символічний $1 на рік, а за діяльність сплачуються податки до казни держави-власника. Аби лиш бажання. Часто це робиться через музеї, які збагачуються і розвивають закупівельну спроможність фондів», — зауважує Петро Ластівка, директор Черкаського обласного драматичного театру імені Тараса Шевченка.