Захмарна мрія

Одним із головних аргументів, який використовують державні мужі країн-господарок Олімпіад, пояснюючи доцільність реалізації таких неймовірно коштовних проектів, є цінність надбання спортивної інфраструктури для майбутніх поколінь.

З одного боку, це так — поява нових об’єктів, звісно, посприяє спортивному буму. Хоча варто розуміти, що кількість зведеної під грандіозні змагання інфраструктури зазвичай суттєво перевищує потреби навіть цілої країни. Можливо, для кількамільярдного Китаю максимально завантажити олімпійські споруди Пекіна-2008 — не проблема. Водночас у Лондоні, де проводили літні Ігри-2012, частина олімпійського надбання занурилася в «летаргічний стан».

Намагаючись вивести його з глибокого сну, спортивне міністерство британського уряду було змушене на державному рівні шукати шляхи реанімації проблемних інфрастуктурно-спортивних проектів..

Не надто придатною до спортивних подій нині є й головна арена Олімпіади-2016 та футбольного чемпіонату світу-2014 у Бразилії. На реконструкцію легендарного стадіону «Маракана» були витрачені неабиякі фінансові резерви, але нині, як пишуть місцеві журналісти, колись найбільша у світі арена нагадує забуте людьми місце. Пліснява, бездомні тварини, щурі, вирвані крісла, недо­глянутий  трав’яний газон.

Здається, не настільки витратними для платників податків є Зимові ігри. Зокрема, для підготовки Ванкувера до головних зимових змагань чотириріччя канадці потратили близько 2 млрд. доларів. Але у випадку з російським Сочі, де відбулися останні «білі» Ігри, йшлося про бюджетний рекорд подібного роду змагань, який, до слова, перевершив навіть організовану на широку ногу літню пекінську Олімпіаду-2008. Загалом, йшлося про суму, котра становила більше 30 млрд. доларiв. Тож, аби вкотре не слухати про необґрунтовані витрати та об’єкти, що стоять без діла, російські чиновники «привезли» до Сочі ІІІ зимові Всесвітні військові ігри.

Водночас країни Старого світу подібного роду розкіш собі не дозволяють. Просто так, без чіткого й зрозумілого обґрунтування, народні кошти в країнах Європи ніхто потратити не може. Скажімо, у Швейцарії питання участі в боротьбі за «білі» Ігри-2022 виносили на референдум, де люди не підтримали подібну ідею. Через неможливість надати МОК фінансові гарантії була змушена на половині шляху припинити конкуренцію за цю ж таки Олімпіаду Норвегія.

Не вивчивши громадської думки, поспішили подати заявку на Олімпіаду-2024 керівники Будапешта. Проте, коли угорський уряд на своєму столі побачив петицію, підписану 250 тисячами громадян щодо «олімпійського» референдуму, оргкомітет вирішив відмовитися від подальшої боротьби. Нагадаємо, що трохи раніше Національний олімпійський комітет Італії відкликав заявку Рима, спрямовану на Олімпіаду-2024. Щойно перемігши на виборах мера італійської столиці, Вірджинія Раджі заявила, що «проведення Ігор поховало б Рим під грудами боргів та тоннами бетону». 

Варто нагадати, що в боротьбі за «олімпійську мрію» брала участь й Україна. Уряд Віктора Януковича всерйоз планував провести в Карпатах зимові Ігри-2022. Однак реалізації цього масштабного проекту завадили непереборні обставини.