«Вболівальники» за долю країни

Ознайомившись зі статтею В. Пінчука, опублікованою перед Новим роком в американський газеті, спочатку знаходжу в ній, зокрема, про право України обирати власний шлях, захищати свою територіальну цілісність, що Москва має виконати Мінські домовленості.

 

Але, як виявилося далі, почавши за здравіє, автор закінчив за упокій, закликавши «адаптуватися до нової реальності».

 

І згадалися мені слова нашого пророка Тараса Шевченка: «Земля плаче у кайданах, як за дітьми мати. Нема кому розкувати, одностайне стати.

 

За Євангеліє правди, за темнії люде! Нема кому! Боже! Боже! Чи то ж іще буде?» Скільки ще життів українських патріотів повинні скласти свої голови, щоб ми могли відповісти Шевченкові на його запитання?

 

Як на мене, то ще не одну сотню, бо в нас таких пристосуванців, як Пінчук, хоч греблю гати.

 

Захвилювався цей «патріот» за свою шкуру, нагадавши у своїй статті, що в США до влади прийшла нова адміністрація, а він у 2013 р. на своїй щорічній Ялтинській конференції оголосив вихід на сцену особливого гостя — справжню мегазірку Хілларі Клінтон, цим самим підтримавши її у президентських перегонах.

 

І ось, щоб реабілітуватися перед Д. Трампом, його адміністрацією, він і підкреслює, що його нова «реальність» може стати можливістю для України зробити внесок у розв’язання питання російської інтервенції.

 

І яким же чином? Ми повинні, за його словами, піти «на болючі компроміси заради миру» на Донбасі.

 

Для цього, на думку Пінчука, ми повинні тимчасово відмовитися від вступу в Євросоюз, не наполягати на поверненні Криму, забути про членство в НАТО, погодитися на проведення місцевих ви­борів в окупованих районах Донецької та Луганської областей.

 

Як бачимо, це стовідсоткова калька вимог російських окупантів до України, позиції втікача-зрадника Януковича щодо вступу в ЄС і НАТО.

 

Свого часу відомі на Заході люди роздавали нуворишу Пiнчуку, що розбагатів на різних оборудках, компліменти на кшталт «він основний апологет руху своєї країни у Євросоюз (Елтон Джон), «Його зусилля з просування партнерства України і Євросоюзу такі ж великі , як і його прихильність до захисту прав людей в Україні (президент Atlantic Council Фред Кемпе).

 

Як бачимо, позиція Пінчука змінюється зі зміною напрямку вітру. Особливо йому «везло» у відомі всім часи, коли за безцінь (800 млн. дол.) із партнерами купив Криворізьких залізорудний комбінат, а потім, за наполяганням Президента Віктора Ющенка, його реприватизували і продали за ціною у шість разів більшою — 4,8 млрд. дол.

 

Його «боротьбу» за права людей, яка була пов’язана з убивством Г. Гонгадзе, також добре пам’ятаю, коли всі його медіа-ресурси зі шкіри лізли, щоб завадити об’єктивному розслідуванню цієї трагедії.

 

Успішно він співпрацював, за висновком радикала О. Ляшка, і з московською «зозулькою» пані Ю у спільній фірмі «Содружество», кінцевим беніфіціаром якої був пан Лазаренко, який у США отримав 14 років тюремного ув’язнення. 

 

Так званий компроміс, до якого закликав п. Пінчук, підтримує фактично весь олігархат України, який свій основний бізнес сховав в офшорах, закупив масу нерухомості за кордоном, вивіз туди на навчання своїх дітей, а деякі представники «Опоблоку» вивозять свої сім’ї у Москву. Його пропозиція — це заклик до повної капітуляції України перед Росією.

 

Як на мене, то Президент України, здорові сили у Верховній Раді, уряді повинні докласти системних масованих зусиль для просування країни шляхом реформ.

 

Не повинна самоусуватися і так звана еліта.

 

Кожен із нас, чи то політик, бізнесмен, чи пересічний громадянин, повинен діяти на своєму рівні. Скажемо всі одностайно «ні» капітулянтській позиції Віктора Пінчука. Ми всі хочемо нормальної країни. Тож давайте за неї боротися!