Уранці 12 січня цього року на Єлизаветівську сільську раду, що в Петриківському районі на Дніпропетровщині, напали близько 25 невідомих людей у масках.
«Гості» представилися жителями котеджного містечка з вулиці Тепличної в Дніпрі й заявили, що в них немає газу.
У сільраді в цей час проходила нарада, і людей було чимало. Проте невідомих у масках це ніскільки не знітило.
Вони нападали на всіх присутніх, штовхали їх і обливали зеленкою.
«Тітушки» вибігли на вулицю тільки після того, як голова сільради Максим Голосний заявив їм, що в приміщенні скрізь встановлено камери відеоспостереження.
Надра належать народу
Люди примітили, що невідомі прибули приблизно на семи недешевих авто. А в причині такого зухвалого візиту майже ніхто не сумнівався. Звісно ж, газ!
У Єлизаветівці його споживають, як і скрізь по Україні.
І доки сільська рада працювала з державною компанією-постачальником, проблем не виникало. Платили за спожитий газ, скільки вимагали, не вдаючись у подробиці.
Коса найшла на камінь після того, як до Максима Голосного прибули представники нового постачальника — компанії «Дніпропетровськгаззбут», яка є дочірнім підприємством ПАТ «Дніпропетровськгаз».
Голова сільради відразу поставив питання руба: надайте документи, що підтверджують ваше право власності на газ.
Для більшої переконливості ще й послався на статтю 13 Конституції України, згідно з якою, надра належать народу.
Отож, мовляв, сільська рада, як орган місцевого самоврядування, може розпоряджатися газом на свій розсуд.
Такого «нахабства» від 35-річного голови візитери не очікували. Бо з чимось подібним, принаймні на теренах Дніпропетровщини, ще не зіштовхувалися.
«Вони — приватна компанія, в якої немає статутних відносин iз сільрадою. Всі комунікації, якими транспортують газ, які перебувають на нашій території, належать громаді села Єлизаветівка.
Адже люди створювали кооперативи, збирали на будівництво комунікацій гроші. При цьому немає тупикової гілки, газ транзитом женуть через наше село», — пояснював потім Максим Голосний логіку своїх дій.
Особливо ж голова сільради наголошував на тому, що спожитий ними газ ніхто не ставив на облік. Тобто, як ішов цей потік, так і йде.
Після цього Максим Голосний відсиджуватися в кущах не став, а почав розбиратися у схемах газопостачання з притаманною йому прискіпливістю.
Тим паче що на теренах Дніпропетровщини, та й України, він є людиною доволі відомою, особливо після того, як придумав знаменитий політичний білборд «Як взнала, що внук голосував за «Регіони», переписала хату на кота».
Отож тепер жартують, що Голосний переписав газ на сільраду.
«Мені дуже важливо поширити цей соціальний експеримент на всю Україну»
Отже, проаналізувавши роботу газзбутів у різних областях, голова з’ясував, що вони беруть на себе завідомо невиконувані зобов’язання. При цьому кінцеві бенефіціари невідомі.
Як невідомо й те, звідки надходить цей газ, куди діваються гроші, як обкладають ці компанії податками.
Наприклад, контрольний пакет акцій ПАТ «Дніпропетровськгаз» у квітні 2014 року виявився у приватного підприємства ПАТ «Газтек», власники якого, згідно з інформацією з відкритого доступу, дислокуються на Кіпрі. Наглядова рада теж складається всуціль з іноземців.
При цьому підприємство має у своєму штаті три особи, двi з яких працюють за сумісництвом. А у власності компанії — комп’ютери та офісні меблі.
Про якусь діяльність — жодної згадки. І ця структура примудрилася заволодіти контрольним пакетом акцій головного постачальника газу на Дніпропетровщині!
Із ПАТ «Дніпрогаз» картина аналогічна. Як і з ПАТ «Вінницягаз», «Волиньгаз», «Житомиргаз», «Запоріжгаз» тощо.
Це справді i смішно, і грішно, що малесенька компанія з трьох осіб примудрилася прибрати до своїх рук більшість облгазів України.
Але повстали проти цього не державні високопосадовці і навіть не знакові політики, а скромний голова сільради з Єлизаветівки, який, щоправда, називає себе ще й громадським діячем у кількох важливих напрямах: протидія корупції в правоохоронних i судових органах, а також органах місцевого самоврядування, боротьба з порушеннями екологічного та земельного законодавства.
Тепер Максим Голосний на газову тему і прес-конференції збирає, і різним ЗМІ лікнепи проводить.
При цьому наголошує: «Мені дуже важливо поширити цей соціальний експеримент на всю Україну».
Певна річ, така зухвалість роздратувала певні кола.
«У середині січня прийшов незнайомець. Попередив, що мене замовили. Схема проміжного замовника — людина місцева, яку потім теж підчистити повинні. Планували показуху — з автомата серед білого дня відпрацювати по машині, на під’їзді до сільради чи будинку. Я звернувся до поліції. Там почали працювати. Потім пішла якась тяганина, у результатi схема по замовниках і виконавцях розклеїлася. Тому якщо ви не Антон Геращенко, захистити від кілерів вас нікому», — розповів Максим Голосний журналістам.
При цьому газопостачальники спершу стали заявляти, що голова сільради в них краде газ, а тепер навіть звернулися до суду з позовом про стягнення заборгованості за спожитий упродовж майже двох років «блакитний вогник».
Цей судовий розгляд справді скидається на «процес століття». Адже він, як не крути, стосується не однієї окремо взятої сільської ради в Єлизаветівці на Дніпропетровщині, а всієї України.
І в кожному засіданні Голосний i його команда ставлять усе нові тупики.
Зрештою, суд мусив постановити ухвалу про призначення експертизи, яка має з’ясувати вартість газу, те, хто на нього має право власності, власників газопостачальної компанії тощо.
Голосний переконаний, що на цьому все й закінчиться. Бо, мовляв, жодній експертизі відповісти на ці ключові питання не до снаги.
Нерівні сили у великій битві
Вищезгадану появу людей у масках Голосний якраз і пов’язує з гучним судовим процесом.
«Учора вони вмовляли мене по телефону допустити їх до лічильника, тому що в них немає доказів і вони програють суд. Учора ж уночі приїхала газова машина, відірвали пломбу, зрізали все, що могли, так що зараз неможливо надати докази, споживав Максим Голосний природний газ чи ні», — розповідає голова сільради про перипетії своєї боротьби.
Сама ж Єлизаветівка від цієї боротьби особливо й не потерпає. У дитячому садку та бібліотеці, наприклад, з 5 січня запустили електрокотли.
З іншого ж боку, не можна стверджувати, що всі в Єлизаветівці підтримують дії свого голови. Більшість усе ж вичікує, чим же все закінчиться.
Надто нерівні сили зійшлися в цій битві — скромна сільська рада та всемогутній бізнесовий монстр.
Але можна передбачити, що буде, якщо постачальники газу не нададуть свої правоустановчі документи, що видається цілком вірогідним.
Тоді кожен споживач газу зможе вимагати розірвання договорів в односторонньому порядку. І не лише в Єлизаветівці, на Дніпропетровщині, а й по всій України.
Хай там як, а в Максима Голосного є значні шанси ввійти в історію новітньої України не лише пам’ятним «переписала хату на кота»...
