Чи «зареве» Ревучий?

Сама ж природоохоронна зона має простягатися майже на всю течію Дніпра, де колись був каскад легендарних порогів. За спогадами очевидців, ці місця колись були геть безлюдними: «Не лише тиша навколо, але вражало ще й повне безлюддя, немовби береги були зовсім не заселені: ні душі на березі, ані димку житла не бачили...»

Рукотворний Дніпрогес, збудований у Запоріжжі на початку 30-х, спричинив затоплення досить значної колись мілководної території і забезпечив судноплавство у цій частині річки. Проте збереглися мальовничі місця з крутими схилами, річковими затонами, які глибоко врізалися в берег і вкрилися лісами.

У лісового кота з’явилася перспектива на майбутнє

А тому ініціативна група науковців та екологів регіонів загорілася метою зберегти цю пам’ятку природи. І не просто зберегти, а й створити умови для відновлення давно забутих видів рослин і тварин. Адже дотепер тут зберігаються рідкісні популяції флори і фауни, як-от аврінія скельна, чебрець, кизильник, таволга, лісовий кіт (на сьогоднішній день їх, стверджують, збереглося декілька сотень), зелені ящірки і лісові вужі, соколи-боривітри, кропив’янки, сорокопуди, круки, сичі, бджолоїдки та сиворакші.

Як зауважує головний редактор еколого-краєзнавчого часопису «Свята справа — XXI» Петро Чегорка з міста Верхівцеве Дніпропетровської області, на території майбутнього ландшафтного парку нині нараховується з півсотні природних байраків, у 21 з яких ростуть діброви первинної структури з деревами віком 150-300 років. А кількість віковічних дубів і груш перевищує тисячу. 15 видів тамтешньої флори представлені у Червоній книзі України, 4 — у Європейському Червоному списку та 67 — у Червоному списку Дніпропетровської області. 

Окрім того, мілководні затоки в гирлах підтоплених яруг є прекрасними нерестовищами, два з яких — Балка Ворона та Велика Осокорівка — вже давно оголошені іхтіологічними заказниками. Значення їх для відтворення рибних запасів є неоціненним.

Отож ландшафтний парк має не лише забезпечити збереження справді унікальних залишків дикої природи, а й вирішувати цілу низку злободенних проблем сучасності.

Про свою підтримку ентузіастам наразі заявив народний депутат України Андрій Денисенко, до якого також приєдналися колеги по Верховній Раді України Віталій Купрій, Дмитро Ярош та Валентин Дідич. 

  «Цей природний комплекс — найбільш знакова місцевість у регіоні, і саме Пороги, а не космічна галузь чи шахти Кривбасу мають у першу чергу формувати туристичний образ краю. Пороги як природно-історичний феномен узагалі здавна відомі за межами України. Навіть після затоплення вони лишаються головним географічним маркером Степового Подніпров’я. Саме на Порогах у свій час гартувався волелюбний і відчайдушний характер запорожців. Саме степові воїни невипадково закріпили в самоназві (запорожці) феномен місця, який формував низове козацтво як соціокультурний і геополітичних феномен», — говорить кандидат біологічних наук Вадим Манюк, один iз головних натхненників ідеї. 

Тепер же до проекту мають активно долучитися правозахисники, блогери і просто небайдужі громадяни, спільними зусиллями яких має бути створено парк регіонального масштабу з повноцінною інфраструктурою, який міг би стати природоохоронною та рекреаційною зоною національного масштабу. Заради цього, як стверджують дослідники, вони вже встигли об’їздити буквально кожен закуток русла Дніпра, кручі, ліси, затони та кургани.     

Та чи буде втілено такий благородний задум у життя? Адже, попри нинішню активізацію ентузіастів, сама ідея не така вже й нова. Ще у 2008 році було розроблено і погоджено проект створення регіонального ландшафтного парку «Дніпрові пороги», який, щоправда, в офіційному тексті рішення отримав назву «Придніпровський». Головною перешкодою, як багато хто вважає, стали меркантильні інтереси частини депутатів обласної ради минулих скликань, яких дуже приваблювала перспектива викупити землі на цій території для елітної забудови дніпровського узбереж­жя та відродження законсервованих гранітних кар’єрів. При цьому перший етап заповідника охопив лише 4900 гектарів землі на території тільки одного району — Солонянського. На наступних етапах планувалося додати ще понад 10 тисяч гектарів тільки на теренах Дніпропетровщини. 

І хоча про меркантильні інтереси депутатів нинішніх начебто ніхто не говорить, ідея знову загальмувалася. Незважаючи на те, що розроблено проекти рішення обласної ради про створення адміністрації парку, кошторису та штатного розкладу, чиновники, як стверджують члени ініціативної групи, тепер відшукали різні прогалини в законодавстві, які немовби перешкоджають створенню повноцінного парку. Хоча в інших областях, де фінансові можливості помітно скромніші, подібні парки створили без особливих проблем.

Проте ентузіасти створення ландшафтного парку «Дніпрові пороги» далеко не єдині, хто цією темою останнім часом переймається. Причому бачать її в інших ракурсах. Як от учені-геологи Національного гірничого університету України, що на підставі попередніх геологічних досліджень ділянок розташування Дніпрових  порогів зробили зовсім не втішні висновки. За припущеннями науковців, якраз під греблею Дніпрогесу може проходити глибинний розлом земної кори. Якщо ж це, Боже збав, підтвердиться, то навіть страшно подумати, наскільки катастрофічною стане руйнація будівельних конструкцій рукотворної греблі. При цьому вчені наголошують: незважаючи на те, що перша згадка про Дніпрові пороги належить ще «батькові історії» Геродоту, тобто знали про них iз глибокої давнини, до недавнього часу їхньою геологічною будовою ніхто не займався. А коли зайнялися, то зробили доволі цікаві висновки. По-перше, координати затоплених порогів вдалося встановити з точністю до секунди, а положення їхніх кордонів на місцевості — з точністю до десяти метрів.

По-друге, пороги на Дніпрі утворилися 3,2-3,4 мільярда років тому, а отже, є одними з найдревніших порід не лише України, а всієї планети. Сталося це на глибині близько 6 кілометрів, з якої вони поступово стали рости, чому не могли зашкодити ні плин часу, ні плин води.

А ще вчені відзначили ознаки тектонічних розривних порушень на кордонах усіх дев’яти порогів. «По порогах наявні ознаки рухів. І хоч інструментарно ми не зафіксували факт їхнього підйому (не було такого інструменту і таке завдання перед нами не ставилося), за непрямими ознаками можна передбачити: вони таки піднімаються. Та ви й самі поміркуйте: тисячі років вода їх посилено сточує і ніяк не може сточити. Чому? Поки що ніхто не відповість», — зазначає один з авторів геологічних досліджень, завідуючий кафедрою мінералогії і петрографії Національного гірничого університету України, доцент, кандидат геолого-мінералогічних наук Валерій Ішков.

Вищезгаданими геологічними дослідженнями опікується громадська організація «Дніпропетровський общинний фонд», очолювана Ігорем Шпиркою. А от ще один напрямок її діяльності у вивченні Дніпрових порогів, без перебільшень, скидається на фантастику. Хоча завідуючий кафедрою архітектурного проектування і керівник «Центру сучасного містобудування» Віктор Воробйов не втомлюється переконувати, що все це — на повному серйозі. Адже йдеться про екополіс «Дніпровські пороги». За задумом науковців (втілення проекту в життя обрали темою своїх дипломних робіт п’ятеро студентів під керівництвом професора Воро­бйова), вже років через 30 українці зможуть переселитися до круглих будинків, які самостійно... ходитимуть, перепливатимуть і навіть перелітатимуть з місця на місце.

Знайдеться тут місце і будівлям, збудованим у... кронах дерев, підводним хатам-капсулам, «термітникам» (3-4-поверхові будівлі, схожі на пагорб, і покриті травою). За задумом архітекторів, такий екополіс складатиметься з системи 18 міні-міст, розташованих уздовж Дніпра між містами Дніпро і Запоріжжя (по два міста з обох боків річки навпроти кожного з порогів). Вибір місця розташування автори проекту пояснюють енергетичними можливостями, які благотворно впливають на всю оточуючу екосистему, в тім числі на здоров’я й інтелектуальний розвиток людини. Для реалізації такого проекту, на думку його авторів, знадобиться років 30. Звісно ж, за умови вирішення вічної проблеми — фінансування... 

Як би там не було, такий багатогранний інтерес до Дніпрових порогів можна пояснити одним — вони є явищем унікальним, що дотепер нами глибоко не вивчене. Але саме життя до цього спонукає і надихає.