Господнє Стрітення: українці відзначають одне з найбільших християнських свят

Сьогодні, 15 лютого, — Стрітення, день, у який, за народними уявленнями ще з дохристиянських часів, зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима.

 

Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки пітніє».

 

У народі 15 лютого часто ще називають «Стрічання», «Громиця», «Зимобор».

 

Згодом цей день став одним із найбільших християнських свят, адже його почали відзначати в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження.

 

Тож свято Господнього Стрітення було започатковано в Єрусалимі ще в другій половині IV ст.  

 

У церквах цього дня правиться за приписаним порядком із найбільшою урочистістю, наче на Пасху, й потім церковнослужителі святять воду.

 

Раніше селяни набирали її в нову, ще не вживану, посудину, приносили додому й пильно берегли.

 

Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це — цілюща вода: нею натирали хворі місця та вірили, що «поможе». 

 

Найкраще ця вода ніби допомагала від пристріту — хвороби, що її спричиняло «погане» око. Ще нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.

 

Наприклад, колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тебе збережи!»

 

Так само й батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.

 

Із плином часу освячення вогню трансформувалося (з прийняттям християнства) у освячення свічок, тож на Стрічання також святили й свічки, які називають стрітенськими, або в інших звичаях «громичними».

 

Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив».

А ще ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від блискавки. 

 

Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет. Крім того, в цей день ворожили, виставляючи тарілку із зерном на ніч надвір (якщо ранком роса — до врожаю, нема роси — погана ознака).