Тарифна змова: чому знову підскочили ціни на проїзд у приміських маршрутках Києва

Радість мешканців Київщини від дещо знижених тарифів на приміське автотранспортне сполучення виявилася недовгою.

 

Як відомо, 9 лютого деякі перевізники після консультацій в обласній адміністрації повернулися до старих тарифів, які існували перед різким підвищенням у середині січня.

 

Але справедливість проіснувала недовго: вже з 13 лютого ціни на проїзд знову підскочили до рівня «хотєлок» власників автотранспортних компаній. 

 

Хвиля підвищення цін на проїзд у «маршрутках» прокотилася Україною після запровадження збільшеної мінімальної заробітної плати вдвічі.

 

Перевізники заявили, що нові правила гри суттєво збільшать їх накладні витрати. Плюс дописали: у зв’язку з різким збільшенням вартості пального та запчастин. 

 

Усі три аргументи, як пояснили експерти, — вельми сумнівні. Ні бензин, ні дизель останнім часом кардинально не дорожчали.

 

Не було різких стрибків курсу національної валюти, а отже, говорити про якесь подорожчання, а тим паче суттєве, запчастин, які купують за валюту, також не доводиться.

 

Та й водіям, яким, можливо, і платять «чорним налом», усе ж таки в більшості компаній показують вищу зарплату, ніж 3200 за місяць.

 

А отже, й підняття «мінімалки» не може слугувати виправданням для своєрідної гри в монополію: більшість маршрутів обслуговує тільки одна компанія, яка може користуватися цим фактом і безконтрольно піднімати ціни. Посилаючись на вигадані підстави. 

 

Ще наприкінці січня на ситуацію відреагував віце-прем’єр Павло Розенко.

 

Який недвозначно заявив: «Дехто вирішив підвищити свої доходи і під соусом підвищення заробітної плати почав підвищувати ціни».

 

Чиновник дав і пораду колегам.

 

«Тому в даному випадку Мінінфраструктури спільно з головами ОДА та організаціями профспілок, роботодавців повинні здійснювати моніторинг ситуації з підвищенням тарифів, а також застосовувати жорсткі заходи реагування на такі факти — аж до позбавлення ліцензій», — сказав Розенко.

 

Київська ОДА виявилася чи не першою, яка намагалася вплинути на перевізників. І після розмови відзвітувала: ціни знижено на 25%!

 

Громадськість так і не довідалася, про що говорили за зачиненими дверима, але вже за кілька днів виявилося, що з адміністративного тиску вийшов величезний пшик.

 

Наразі вплинути на монополістів влада не може. І не виключено, що й не хоче — зважаючи на корупційні можливості та потенційну здатність рентабельних компаній «вирішувати питання».   

 

Тим часом чиновники чомусь не оприлюднили підрахунки, які їм мали надати перевізники задля обґрунтування підвищення ціни.

 

А такий документ міг би бути доволі цікавим та відповісти на чимало гострих питань. Зрештою, не видно і впливу держави на недобросовісних, як нам видається, надавачів послуг.

 

Позбавлення ліцензії — назагал чудовий аргумент, який змусив би перевізників суттєво переглянути свою точку зору на «різке подорожчання пального».

 

Пояснень дивної ситуації, коли місцева влада не може ефективно вплинути на цінову диспропорцію, може бути два: або вони не вміють це робити, або з якихось причин не хочуть.