У Луцькій міській клінічній лікарні 3 лютого помер міський голова Микола Романюк. Ще 25 січня він провів останню у своєму житті сесію міськради, хоч один Бог знає, яких сил йому це коштувало. Микола Ярославович мужньо боровся зі страшною недугою, що скосила його несподівано. Він лікувався і продовжував працювати, залишаючись на робочому місці до останнього. Містяни знали, що їхній голова важкохворий, але сподівалися, що він справиться, що виборе життя у двобої зі смертю. На жаль.
За два тижні Луцьк провів востанню дрогу вже двох своїх міських голів, які найдовше керували містом. 22 січня лучани попрощалися з Антоном Кривицьким, який очолював Луцьку міськраду впродовж трьох скликань. Невдовзі після цього хтось почав поширювати чутки про смерть Романюка. На його сторінці у «Фейсбуці» з’явився навіть гіркий допис iз приводу цього. Ще подумалося: якщо хоронять передчасно, значить, житиме довго. На жаль, несправдилася прикмета. 31 січня «швидка» доправила Миколу Романюка у важкому стані до лікарні. У соцмережах організували навіть флешмоб на підтримку міського голови. Пересічні лучани щиро бажали йому одужання. Та, не приходячи до тями, 3 лютого він відійшов у вічність. 24 серпня, на День незалежності України, Миколі Романюку випонилося б лише 59...
Він прийшов на посаду луцького міського голови сім років тому. До того очолював Волинську облдержадміністрацію, а ще раніше тривалий час керував регіональним управлінням «Приватбанку». У жовтні 2010 Микола Ярославович виграв вибори з-поміж 17 претендентів, серед яких були, зокрема, два екс-голови ОДА, голова облради і діючий міський голова. На виборах у 2015, попри шалену конкуренцію і чорний піар, він ще поліпшив свій результат, здобувши довіру 57 відсотків виборців, що свідчило про авторитет діючого міського голови.
Але та виборча компанія вартувала йому неабияких нервів і здоров’я. Головні конкуренти — партія УКРОП, яка мріяла взяти місто під свій контроль, Романюка не жалувала. Та тоді він вистояв. Не вистояв тепер.
У неділю, 5 лютого, Луцьк прощався зі своїм головою, який встиг немало зробити для розвитку міста. Він залишив по собі оновлений залізничний вокзал і залізничний міст, який ніяк не могли добудувати у Луцьку, сучасний зоопарк, в який не соромно привести дитину, відремонтовані дороги і двори, нові дитячі садочки і один iз найперших в Україні ЦНАП. І цей перелік можна продовжувати. За сім років його головування Луцьк налагодив дружні зв’язки з містами-побратимами багатьох країн Європи, звідки линуть до Луцька щирі співчуття через передчасну смерть не лише хорошого господарника, а й великого патріота України і просто порядної, доброї людини. Співчуття з приводу важкої втрати висловили також Президент України Петро Порошенко та Прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Поховали Миколу Романюка на його батьківщині — у селі Золочівка Млинівського району на Рівненщинi.
