«Тепер ви знаєте, що кохання — це ілюзія», — говорить чоловік до дівчини, виходячи з показу мелодрами «Ілюзія кохання» французької режисерки Ніколь Гарсії. Цією стрічкою нещодавно компанія «Артхаус Трафік» відкрила в Києві «Вечори французького кіно». В український прокат картина вийде 9 лютого. Світова прем’єра відбулася на Каннському кінофестивалї, де стрічка була номінована на «Золоту пальмову гілку». Минулого тижня мелодрама була номінована на національну кінопремію Франції «Сезар» у восьми категоріях: за найкращий фільм, найкращу режисуру та найкращу жіночу роль, а також за адаптований сценарій, операторську роботу, монтаж, роботу художника по костюмах і звук. Головну роль у картині «Ілюзія кохання» виконує володарка премії «Оскар» Маріон Котіяр, відома за стрічками «Закохайся в мене, якщо наважишся» Яна Самюеля та «Початок» Кристофера Нолана.
Південна провінція Франції наповнена напругою після Другої світової, солдати продовжують помирати у В’єтнамі, але ця далека суспільна реальність не торкається особистої дійсності головної героїні стрічки Габріелли. Вона дорослішає, незалежно від усього, і жадає кохати настільки пристрасно, що бажання переходить у хворобу не лише нервову, а й фізичну. «Клянуся, вона не зійшла з глузду, в її житті просто не вистачає чоловіка», — говорить мати Габріелли, видаючи її заміж за першого стрічного чесного чоловіка.
Але для Габріелли занадто прісно кохати когось реального і дозволеного, тому вона продовжує писати своє кохання сама, створюючи образи та почуття ілюзорно. Цю антитезу грубої реальності та витонченої ілюзії Ніколь Гарсія вдало розкриває в епізодах справжнього статевого життя з чоловіком, якому не потрібно навіть знімати джинси для цього, та пристрасної, красивої ночі головної героїні з лейтенантом у санаторії.
Насправді, суспільні події стають реальними для героїні лише тодi, коли вона закохується в лейтенанта, який отримав тяжкі поранення на війні. Про те, що поза її власним світом існує інший — дещо побільший світ — Габріелла здогадується лише тоді, коли хвилюється, що її коханого могли знову забрати на війну, і в цьому якоюсь мірою проявляється людська природа.
Гра акторів — Маріон Котіяр, Алекса Брендемюля, Луї Гарреля, Бріжіт Роюан та інших — створює ефект повного занурення, коли після 116 хвилин фільму, герої залишаються у свідомості глядача як реальні особи. Розв’язка фільму повністю перевертає його сприйняття, хоча несподіваний фінал врешті не здається алогічним завдяки натякам на нього впродовж усієї картини.
Окремо варто відзначити операторську роботу в процесі зйомки та монтаж. Команді надзвичайно точно вдалося зняти те, що потрібно для презентації кожної локації та події — з усіма єдино правильними ракурсами, планами, тощо. Немає затягнутих панорам, кожен окремий епізод — як вишивка, з добре обробленими краями, в якої по боках ніде немає дрібних ниток, які можна було б обрізати. Починаючи від епізодів, коли в перші хвилини фiльму вже доросла Габріелла в машині розкладає на голих колінах серветку, від малювання лавандових полів, на яких важко працюють французи, і потім — маленької гілочки лаванди, якою мати головної героїні прикрашає величезний святковий стіл, — кожна картинка має значення для цілісності сюжету та ідеї.
Мелодрама «Ілюзія кохання» — надзвичайно зворушлива картина, з темпераментною та вільною духом жінкою в центрі. Для режисерки Ніколь Гарсії картина стала третім повнометражним фільмом-учасником Каннського кінофестивалю. В творчому доробку Ніколь — шість власних фільмів, її вважають однією з найталановитіших жінок у французькій кінорежисурі. Якщо для жінок «Ілюзія кохання» — насолода красивою пристрастю у кіно, для чоловіків це — хороший ілюстрований посібник із жіночої свідомості.
