Коли люди — баласт для держави

Страховий стаж, на відміну від трудового (загального), є тим періодом часу, протягом якого громадянин відраховує з отриманої зарплати внески до Пенсійного фонду. Це може робити він (як ФОП) або ж його працедавець. У зв’язку з цим на «гарячій лінії» в редакції газети «Факти» міністр соцполітики Андрій Рева повідомив не надто приємну новину.

За його словами, Пенсійний фонд тільки з 1 липня 2000 року почав збирати дані про всі страхові внески. «Таким чином, ми точно знаємо, скільки людина заплатила ПІСЛЯ цієї дати. А яку суму вона внесла ДО цього, встановити складно: люди беруть довідки на підприємствах, але фактично їхні внески нічим не підтверджені», — просторікує міністр.

Незрозуміло, чому громадяни повинні нести збитки через неспроможність Пенсійного фонду організувати такий облік раніше. Але реалії нашої держави є саме такими. Розглянемо ситуацію на конкретному прикладі. 

Припустимо, є особа 1974-1975 року народження. Трудову діяльність вона розпочала в 17, тобто у 1991-1992 роках. Якщо вона не зможе довести, що до 2000-го з її заробітків сплачувалися пенсійні внески, то з її страхового стажу випадають 8-9 років. Натомість загальний трудовий стаж зберігається неторканим, проте для нарахування пенсій важливий саме страховий стаж. 

«Що ми хочемо зробити? Сьогодні умовою виходу на пенсію є досягнення пенсійного віку. Для чоловіків — це 60 років. А жінкам підвищать пенсійний вік до 60 років до кінця 2020 року. І ось із 1 січня 2021 року ми хочемо брати до уваги тільки той стаж, який по-справжньому є страховим. Підтверджений у нашій базі даних. Тобто стаж із 1 липня 2000 року.

Для виходу на пенсію в 60 років у людини повинно бути 20 років страхового стажу: за період із 1 липня 2000 року по 31 грудня 2020 року. І загальний стаж (тобто з урахуванням періодів до 1 липня 2000 року): для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років», — говорить Рева.

Однак це ще не кінець історії. Вимоги до страхового стажу ставатимуть поступово більш жорсткими. В планах уряду — поступове щорічне підвищення мінімального страхового стажу з нинішніх 15 років до 35 років у 2035 році. 

Причому підняти планку до 16 років пропонується вже з 1 липня 2017 року. «Так триватиме до 2035 року, доки страховий стаж повністю не витіснить інший. А увесь страховий стаж, набутий до 1 липня 2000 року, просто буде враховуватись у загальний», — зазначає міністр.

Таким чином, у найбільш вигідному становищі — людина, яка почала будувати кар’єру в 2000 році. На 2035 рік вона матиме необхідні 35 років страхового стажу, які в її випадку збігатимуться зі стажем трудовим. Значно гірше, приміром, жінці 1974 року народження, котра почала працювати в 1991-му та за віком має право на «заслужений відпочинок» у 2034-му, але для виходу на пенсію їй може забракнути страхових років, особливо, якщо з тих чи інших причин мав місце період безробіття. 

Чи матиме в 2034-му 60-річна людина шанс зберегти за собою роботу — питання, адресоване майбутньому. А якщо в такому віці претенденту зможуть запропонувати тільки некваліфіковану роботу — то чи матиме пошукач досить здоров’я та фізичних сил для її виконання? Це так само лишається без відповіді. 

Поступове розтягування страхового стажу з 15 до 35 років потрібно для того, аби «молоді почали платити внески, а старші почали організовувати свою страхувально-пенсійну картину з ЄСВ», бадьоро говорять в уряді.

Що на практиці означає «організувати свою страхувально-пенсійну картину»? За версією Мінсоцполітики, це означає докупити собі страховий стаж. Причому урядовці пропонують не розмінюватися на дрібниці, а брати відразу оптом — всі ті 15 років, які є обов’язковими для виходу на пенсію станом на сьогодні. Коштує це задоволення «недорого» — лише 130 тисяч гривень, по 704 гривні за кожен місяць 15 років стажу. 

Тим часом з грудня 2016 року мінімальна пенсія становить 1247 грн. До 1373 гривень вона доросте за рік — у грудні 2017-го. Таким чином, людина, котра має «зайві» 130 тисяч, може не вкладати їх у Пенсійний фонд, а спокійно витрачати вже зараз. Приблизно на 8,5 року їй цих грошей виставить, якщо брати до уваги нинішню мінімальну пенсію. А більше, власне, й не знадобиться, адже середня тривалість життя в Україні становить 67,5 року. Жінки, щоправда, живуть у середньому по 73,4 року (чоловіки натомість — 61,7), однак за теперішньої політики і цей показник може бути скоригований. 

Однак повернемося до пенсій. Під час ефіру на каналі NewsOne, де міністр Рева розповідав про купівлю пенсій, серед глядачів було проведено опитування, й 90% його учасників заявили, що вони нічого не збираються купувати. Реву це обурило. «А чому така оцінка? А тому, що вони точно знають — будуть купувати чи не будуть — вони отримають пенсію. Ось що сьогодні у них в голові! Але, якщо ми поставимо питання дуже просто: або ви заробляєте пенсію і маєте її, або — якщо ви не платите внески — ви її не маєте... Ось тоді результати голосування були б трохи іншими», — сказав чиновник.

Такі слова міністра можна назвати і цинічними, і несправедливими, адже Реві чудово відомо, що саме через махлювання держави зі страховим стажем його тепер і не вистачає майбутнім пенсіонерам.

Реву можна зрозуміти, але складно пробачити. Так, ситуація із наповненням Пенсійного фонду склалася критична. В ефірі ще іншого телеканала міністр заявив, що для осучаснення та збільшення пенсій у 2017 році уряду бракує 50 млрд. грн. «Для того щоб осучаснити пенсії так, як цього вимагає закон, нам потрібно 36 млрд. грн. Плюс близько 4 млрд. потрібно для того, щоб підняти пенсії з 949 грн. до 1 247 грн., у нас таких понад півмільйона людей. Крім того, стоїть питання про осучаснення пенсій для силових структур — це ще 10 млрд. Ясно, що такої суми сьогодні в нас немає», — говорить він.

Але навіть для того, щоб зберегти пенсії на нинішньому рівні, уряду потрібні величезні вливання. «Основна проблема Пенсійного фонду — велика фінансова прірва, що її необхідно закривати, аби можна було вже в недалекому майбутньому всім сплачувати хоча б мінімальні пенсії. На 2017 рік дотація Пенсійного фонду з державного бюджету складатиме 142 млрд. грн., у 2016-му вона була в розмірі 145 млрд. грн.», — повідомляється на сайті Кабміну.

Повторимо ще раз: уряд можна зрозуміти, але неможливо прийняти той зухвалий тон, який обирають його представники для спілкування із власним працедавцем — українським соціумом. «Ми усвідомлюємо, що з прийняттям цього закону (нового закону про пенсійне забезпечення, який планують представити на розгляд Верховної Ради в березні. — Авт.) шок у наших співгромадян може бути таким, як і після підвищення тарифів. Але це вимушений і необхідний крок, аби збалансувати Пенсійний фонд», — говорить Рева.

Говорячи про дефіцит Пен­сійного фонду, уряд покладає певні надії на те, що проведене збільшення мінімальних зарплат до 3200 гривень автоматично поповнить Фонд за рахунок надхо­джень єдиного соціального внеску.

Крім цього, заплановані також наступні кроки. Перше: законодавчо прописати норму про неможливість сумісництва пенсії та роботи. Друге: перекласти виплату пенсій з інвалідності на Фонд соціального страхування, який почне працювати з квітня цього року. (Щоправда, хто саме наповнюватиме цей фонд, наразі не уточнюється. Якщо до нього надходитимуть кошти з того самого ЄСВ, котрий сплачують усі працюючі, то ця «реформа» не матиме жодного сенсу, адже вона зведеться до перекладання грошей з однієї кишені до іншої). 

Третій момент — це економія. Передбачаються перевірки персон, які отримують пенсію з інвалідності. Андрій Рева припускає, що в нас чимало «липових» інвалідів, особливо серед ІІІ групи. Виявлені симулянти будуть позбавлені пенсії. Це ж стосується й тих, хто отримував надбавки до пенсій, зокрема доплати за вислугою років (виняток становитимуть тільки військові). 

«Якщо ця схема буде прийнята, то дефіцит Пенсійного фонду зникне в 2024 році. Ця система соціально справедлива, бо і для президента, і для простого робітника встановлюється однаковий підхід нарахування пенсій», — заявляє Рева. І додає у тому менторському тоні, який властивий цьому чиновнику: «Крім того, важливо ще й спонукати українців відмовитися від хибної звички думати, що держава за них має усе вирішити, а змусити усвідомити, що майбутнє кожного — в його руках», — наводить слова міністра «УП». 

Усі вище перераховані пункти мають знайти відображення в новому пенсійному законодавстві. Із його прийняттям Україну квапить Міжнародний валютний фонд. Власне, МВФ вимагав пенсійної реформи ще раніше, проте ця вимога так і не була виконана. Часу на «роботу над помилками» нам дають до кінця березня поточного року. Саме тому і йдеться про представлення пенсійного закону на розгляд Ради протягом першого весняного місяця. Вимагаючи проведення пенсійної реформи, МВФ не вдається у такі деталі, як співвідношення трудового і страхового стажу — йдеться головним чином про збільшення пенсійного віку. Меморандум, складений МВФ, передбачає поступове підвищення пенсійного віку: для чоловіків — на 4 місяці щороку, починаючи з липня 2017-го, для жінок — на 6 місяців після 2021 року, до тих пір, поки для обох пенсійний вік не досягне 63 років — у 2027 році. 

На позначку у 63 роки уряд України не погоджується, чим не перестає пишатися. «Я говорив про те, що Україна та уряд не брали на себе зобов’язання підвищувати пенсійний вік. Щодо дискусій навколо пенсійної реформи, то вони тривають не перший рік. І не перший рік різні експерти, не лише Міжнародного валютного фонду, пропонують Україні здійснити такий захід, як підвищити пенсійний вік. Але в позиції уряду теж на сьогоднішній день нічого не змінилося», — зауважує віце-прем’єр-міністр Павло Розенко. 

Чи дотримається свого слова Розенко — покаже час. Та поки Рева говорить про шок від пенсійної реформи, його «патрон» Володимир Гройсман змальовує цю «процедуру» у винятково веселкових тонах. За його словами, «системне реформування пенсійної системи» «буде супроводжуватися, однозначно, підняттям пенсій... Це буде система, яка не продукуватиме дефіцит Пенсійного фонду, а буде його зменшувати і робити систему самодостатньою», — заявляє він.

Очевидно, українська влада грає із населенням у доброго та поганого поліцейського, чередуючи різних спікерів та повідомлення різної тональності. Однак від цього — як від слова «халва» — солодко не стає. Принаймні тим, хто перебуває по інший бік екрана.