Собор на Соборній

Власне, головна вулиця міста Фастів, що на Київщині, колись таки вела до собору. Ще наприкінці 80-х у місцевій пресі вийшла стаття «Вулиця, що вела до храму» — про потребу повернення історичної назви головній вулиці міста, яка на той час була названа іменем вождя пролетаріату. Уже тоді громадськість пропозицію сприйняла як справедливу. 

Тим більше, ще один акцент був на соборній ролі Фастова в новітній історії України: 1 грудня 1918 року на залізничній станції Фастів підписали передвступний договір між УНР і ЗУНР про Злуку. Тобто до головного — проголошеного 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві — існував проміжний. Нині про цю історію можна дізнатися, зокрема побувавши на фастівській залізничній станції у Вагоні-музеї з відповідною експозицією. 

Довга була історія з перейменуванням головної вулиці Фастова. Та головне — у соборному місті уже є Соборна вулиця. Наймолодші фастівчани вже й не знають про ленінську її назву. І ось остаточний акт справедливості — постає на вулиці й храм, собор святого Миколая Української православної церкви Київського патріархату.