Смаколики з дому Лесі: дітлахи Колодяжного напекли пряників для бійців

Дух справжніх зимово-різдвяних свят щороку відтворюють працівники літературно-меморіального музею Лесі Українки у селі Колодяжне, що на Ковельщині.

Тут традиційно, але щораз по-новому проходить «Різдво у Косачів»: із вертепами, ляльковими театрами, волинськими колядками, різдвяними сценками, тобто так, як було за часів дитинства Лесі Українки. 
 

Незвичайним було це дійство у будинку Косачів і цьогоріч: музейники разом із місцевими дітками під спів колядок випікали та прикрашали різдвяно-новорічною символікою солодку випічку для українських бійців.

Волонтери повезли на схід разом із зібраним гуманітарним вантажем виготовлених дитячими руками з особливою любов’ю «ангеликів», «рукавички», «сніжинки», «ялиночки», «валянки» із написами «Я молюся за вас!», «Ми чекаємо вас живими!», «Дякую, що захищаєте нас».

А ще з побажаннями, аби у наших захисників та у домівках їхніх рідних панувала така ж тепла атмосфера свята, як описувала її у спогадах Леся Українка: «Сім’я сидить за столом, вечеряє — вже й кутя, й узвар на столі. В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело і разом урочисто. Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій...»
 

Відчути, яким було Різдво в Колодяжному часів Лесі, цього року допомогла й погода, бо на вулиці намело і снігу вдосталь, і морози тріщали, як колись. Збереглося чимало спогадів про те, як у великій родині Косачів зустрічали зимові свята.

Тут наряджали ялинку не лише для себе, а й для всіх дітлахів Колодяжного. Традиції святкування були описані мамою письменниці та відомою збирачкою фольклору Оленою Пчілкою у творах «Святвечір», «Збентежена вечеря», «Сосонка».