Звинувачуючи, як прийнято говорити, «північного сусіда» в ідеологічній диверсії проти нашої держави, ми самі не помічаємо, як допомагаємо йому в цьому.
Ось свіжі приклади: на «Свободі слова» Шустера виступав міністр культури Євген Нищук. Наші журналісти, які пильно стежать за тим, хто що сказав, накинулися на нього, що не те сказав, когось образив.
На мій погляд, говорив міністр усе правильно, просто дехто не може уяснити сказаного. Після виступу міністра в передачі пішло-поїхало: відправити у відставку, змусити вибачитися.
Так, пан Євген не кривив душею, сказав, як думав, і той внесок, який він зробив під час Революції гідності, підтверджує його дії як Патріота з великої літери.
У той час, коли більшість телеканалів, газет, радіостанцій вихваляли «проФФесора» і його команду, коли захарченки, клюєви, льовочкіни мобілізовували зі східних і південних областей товарняки з тітушками у столицю України на підтримку Януковича, коли на вулицях Києва проливалась кров, пан Євген, стоячи на сцені Майдану, закликав українських патріотів на боротьбу проти режиму Януковича.
Водночас, незважаючи на трагічні події в державі, деякі продажні писаки, ведучі каналів, артисти працювали проти народу, прославляли Януковича і його команду.
Тому причини Революції гідності потрібно добре проаналізувати і дати оцінку кожному політику.
Можу підтвердити кожне слово, сказане паном Нищуком на тій передачі, і навести приклади з власного життя. Наслідки правління совітів на землях України — страшний Голодомор 1932-33 років, знищення українців-господарів, окрім Західної України, де на той час іще не було радянської влади.
До війни совіти ще не встигли все знищити (німці завадили), але після війни зробили все, щоб і Західна Україна відчула, що таке радянська влада. Я пережив трагедію приходу на наші землі перших і других совітів і на підтвердження хочу розповісти про ці події.
Тернопільська область, колишнiй Мельниця-Подільський район, який межував із Кам’янець-Подільським, їх розділяла річка Збруч.
За Збручем, на схід від Мельниця-Подільського району, були москалі, як говорили люди, а ми жили на підконтрольній Польщі території, тому й Голодомор 1932-33 рр. нас не зачепив. Але з приходом у 1944 р. радянської влади ми відчули на собі, що це таке.
Насамперед почалося масове заселення наших сіл «спецами» зі сходу. Досить сказати, що до 1962 р. навіть сторожі в колгоспі були зі Східної України, не кажучи вже про «спеціалістів» районного масштабу.
У селі, де я народився, до 1989 року голова колгоспу був із-за Збруча, а до нього був «спец» із Одеської області, який поняття не мав, як полоти кукурудзу, не кажучи вже про цукрові буряки. Зате керівництво колгоспу добре знало, як догодити районному начальству.
Я добре пам’ятаю голод 1947 р.: у моїй родині з голоду померла дружина мого дядька, двоюрідна сестра і маленька дитина, а на нашій вулиці померло чотири людини — ось вони, наслідки радянізації нашого села.
Відзначу, що всі «специ», які були направлені в села нашого району з усього Радянського Союзу, залишилися доживати свого віку в Західній Україні і після набуття незалежності нашою країною.
Про причини Голодомору, причини і винуватців війни на сході нашої держави потрібно писати і показувати по телебаченню.
Історія свідчить, що наші керівники і горе-демократи не помічають або не хочуть помічати, яку допомогу вони надають Москві, а наші доморощені і заїжджі, як відзначала «Україна молода», «заробітчани» грають на руку ворогові.
Скільки було потрібно докласти зусиль і провести заходів, щоб усю трагічну історію нашого народу відновити в людській пам’яті.
У цій справі потрібно віддати належне Президенту Віктору Ющенку: саме з приходом його до влади питання Голодомору в Україні прозвучало по-особливому, адже до Ющенка це питання замовчувалося.
Маючи документальні свідчення і можливості зустрітися з очевидцями подій 1932-33 рр. і 1947 р., ЦК Компартії України і всі уряди мовчали, проте всілякі жириновські, зюганови, путіни та й наші симоненки з ненавистю та злістю ставилися до патріота Віктора Ющенка, бо він порушив мовчанку довкола цього питання.
У той час як він робив усе для відновлення пам’яті про ті трагічні події, наші політики-«патріоти» створювали йому труднощі у виконанні обов’язків Президента.
Тому, шановні читачі наймасовішої газети «Україна молода», на всіх виборах, які проводить наша влада, добре думайте і розпізнавайте так званих народних обранців, чи варто їх запускати у Верховну Раду.
Антон КАДЕНЮК, ветеран праці, дитина війни,
жертва Голодомору 1947 року
Житомир
