Під час президентських виборів 2014 року тоді ще кандидат на найвищу державну посаду України Петро Порошенко обіцяв у разі його обрання закінчити війну на сході впродовж тижнів.
Обіцянка не виконана і через два з половиною роки після обрання. Таки не буде блюзнірством сказати, що доведений до тліючого стану воєнний конфлікт вигідний частині українського керівництва.
Це ніби й не зовсім війна, та її можна використовувати, щоб заручатися підтримкою Заходу, як політичною, так і матеріальною.
Та лише наївне дитя може тішити себе сподіванням, що батьки все життя будуть ним турботливо опікуватися, як і тоді, коли воно приходило до тями після побиття шкільним лобурякою.
Лише керівництво в Києві могло сподіватися, що Захід, захоплений мужністю та стійкістю народу на Майдані, буде роками допомагати владі на Печерських пагорбах.
Якщо й не до кінця сподівалися, то принаймні повчали українську дипломатію, що її головним завданням є постійно нагадувати західним лідерам про жертви народу, щоб вони не припиняли допомогу зовсім не жертовним лідерам цього народу.
В цю ж канву вкладалося вже легендарне: «Мінським домовленостям немає альтернативи».
Страшний сон Києва
На Печерських пагорбах усе здавалося, що в стані скривдженої дитини можна перебувати ще довго: тебе жаліють, втішають цукерками, а кривдника піддає осуду вся школа... Та ось прийшов до школи новий хлопець, ще сильніший, і потоваришував із... твоїм кривдником.
І твої колишні друзі вже не так на тебе дивляться, подумки зважують можливість приєднатися до компанії двох сильніших, а тебе і зовсім віддати на поталу лобуряці-кривднику.
Цей страшний сон реалізувався для української влади з обранням президентом США Дональда Трампа, адже всім зрозуміло, що нова адміністрація Білого дому проводитиме зовсім іншу політику й геополітичне становище України зміниться.
Вибори президента США викликали такий собі політичний шок серед українського керівництва, зазначає «Німецька хвиля» у поданій 10 січня аналітичній статті «Київ боїться Дональда Трампа».
Близькість нового американського президента до Володимира Путіна не обіцяла й не обіцяє нічого хорошого Україні.
Адже є небезпідставні побоювання, що Путін та Трамп спробують вирішити долю України поза спинами самих українців. А ще є острах, що США не лише позбавлять Україну політичної підтримки, а й обмежать програми економічної допомоги.
Ігри з територіальною цілісністю України
Саме під час різдвяно-новорічних свят з’явилася ціла низка пропозицій, які могли б дещо пожвавити дискусію стосовно місця, яке відведуть Україні в «епоху Трампа». Ініціатором таких пропозицій виступив промисловець, меценат-мультимільярдер Віктор Пінчук.
Він є представником тієї фінансово-економічної еліти, яка традиційно має значний вплив на український уряд.
У статті для ділового видання «Уолл-Стріт Джорнел» Пінчук так проаналізував ситуацію: обрання Дональда Трампа президентом США та посилення популізму в Європі змушує Україну піти на «болючі компроміси».
Тож, на його думку, Україні слід відмовитися від намірів вступу до НАТО, зобов’язатися притримуватися позаблокового статусу, але у відповідь отримати гарантії безпеки. На погляд Пінчука, слід також почекати й iз можливою інтеграцією до ЄС.
Щодо питання Донбасу, де вже три роки не вщухає війна, Пінчук пропонує Україні відмовитися від завдання-максимуму та погодитися на проведення місцевих виборів, навіть попри те, що ці вибори будуть не зовсім чесними та справедливими через присутність російських військ і представників спецслужб Росії.
Так само, на його думку, Києву слід забути про таку тему переговорів з Росією, як анексований Крим.
У своїй статті Пінчук не виключає, що за кілька десятиліть Крим добровільно приєднається до України, так, як це колись зробила колишня НДР, що приєдналася до політично та економічно успішнішої ФРН.
Реакція на такі пропозиції була вкрай різкою. Приміром, незалежна депутатка Верховної Ради Ганна Гопко, яка очолює Комітет у закордонних справах ВР, назвала те, що пропонує Пінчук, «злочинним». На її думку, це — «злочин, гратися територіальною цілісністю України».
Так само й інші депутати закидають Пінчуку зраду Батьківщини, називаючи його представником «п’ятої колони Москви».
Радник Президента Порошенка з зовнішньополітичних питань Костянтин Єлісєєв теж висловився категорично проти відмови від євроатлантичного курсу та проти будь-яких зволікань на шляху України до ЄС та НАТО.
Адже, на його думку, це схоже на зраду незалежності та суверенітету країни. «Це було б те саме, що повернення в радянське минуле», — зазначив він.
Свідомим чи випадковим союзником Пінчука став голова правління «Міжнародного центру перспективних досліджень» Василь Філіпчук, який раніше працював на дипломатичній роботі.
Філіпчук виступає за врегулювання конфлікту з Росією. На думку експерта, в України лишилося небагато часу на те, щоб самій активно виступити за припинення конфлікту на Донбасі.
«У конфлікті з Росією Україна більше не може розраховувати на США», — вважає експерт. На його погляд, про це знають і в Москві, тож там намагатимуться здійснити «ескалацію ситуації».
На сайті видання «Апостроф» Філіпчук виклав детальний план iз дев’яти пунктів, що також містить відмову України від можливого членства в НАТО.
Водночас він не відмовляється від вступу до ЄС. Для Криму Філіпчук пропонує складний шлях, кінцевою метою якого було б надання автономії. Так само й для деяких районів Донецької та Луганської областей експерт пропонує особливий регіональний статус. Однак після виведення всіх російських військ.
«Я отримав сотні мейлів та СМС, де мене обзивали «зрадником», — розповів Філіпчук у розмові з «Німецькою хвилею».
Тож в Україні з’явився тандем двох політиків, назвімо його «2чук», які пропонують вирішити конфлікт на сході за сценарієм, який дуже схожий на сценарій Кремля (а може, й розроблений там).
Два «чуки» й один «гек»
Усе це можна було б вважати «місцевою ініціативою», з якою можна сперечатися, а можна й ігнорувати, навіть якщо вона має чимало прихильників з числа тієї ж «п’ятої колони», які не поспішають розкривати свої прізвища.
Але є одне «але». Дует цих «чуків» має потужного союзника за межами України. І не в Москві, а у Вашингтоні. Йдеться про ветерана американської дипломатії, 93-річного колишнього держсекретаря США Генрі Кіссінджера.
Нещодавно в німецькій газеті «Більд» з’явилася інформація, що Генрі Кіссінджер порадив Дональду Трампу досягти домовленості про зближення з Росією за рахунок поступок iз кримського питання.
За даними видання, екс-дипломат порадив новообраному президенту домовитися з Путіним про встановлення миру в Україні. При цьому США не порушують питання про повернення Криму Україні й неформально визнають півострів за Росією.
За неофіційною інформацією, Кіссінджер також рекомендував Трампу відмінити санкції проти Росії, а Кремль взамін має вивести свої війська зі Східної України та припинити постачання зброї донецьким сепаратистам.
«Більд» переконана, що Кіссінджер може стати посередником між Трампом та Путіним на таких переговорах.
Кіссінджер має репутацію одного з найсильніших та найавторитетніших аналітиків у галузі міжнародних відносин, його вважають одним з архітекторів зовнішньої політики США.
До його думки прислухались багато американських президентів iз часів Ніксона.
Окрім того, він регулярно зустрічається з Путіним на неофіційному рівні. У сприйнятті Кіссінджера, Україні завжди була частиною Росії, принаймні мала з нею особливі відносини.
З огляду на це він вважає, що вона і в майбутньому повинна залишатися зоною впливів Москви.
А «залагодивши» це питання, Вашингтон матиме вільні руки для з’ясування відносин iз Китаєм, який, на його думку, у майбутньому становитиме найбільшу загрозу для США.
Використавши Україну як розмінну монету, США за правління Трампа матимуть більші впливи на Москву, щоб вона не йшла на занадто тісне зближення з Китаєм.
Одночасно Кіссінджер є речником великих американських корпорацій, передусім енергетичних, яким не вигідне протистояння на вісі Вашингтон—Москва, оскільки вони втрачають через це мільярди доларів. Звідси і наполягання на відміні санкцій проти Москви.
За великим рахунком, Кіссінджер за ширмою попередження нової «холодної війни» створює привід для повернення американських корпорацій на російський ринок.
Певні проблеми в здачі України Росії можуть виникнути лише з огляду на те, що серед американських законодавців немало противників зближення з Росією і за заспокійливими рекомендаціями «патріарха Кіссінджера» вони бачать їхню справжню суть.
Але чи зможуть вони вплинути на непередбачуваного Дональда Трампа? Президент-елект продовжує гостро критикувати противників лінії поліпшення стосунків США з Росією.
У серії своїх записів на «Твіттері» новообраний президент назвав їх «невігласами». Дональд Трамп написав, що добрі взаємовідносини з Росією — це в інтересах Сполучених Штатів Америки.
«Тільки дурні та невігласи вважають, що це щось погане», — написав Трамп на своїй сторінці. І додав, що США мають достатньо проблем у світі, їм не потрібні нові. «Коли я буду президентом, Росія нас шануватиме більше, ніж нині, й обидві країни, не виключаю, вирішуватимуть великі та нагальні проблеми у співпраці».
Під час своєї передвиборчої кампанії Дональд Трамп часто наголошував на тому, що необхідно поліпшити взаємовідносини на лінії Вашингтон—Москва, а також утримувався від коментарів щодо дій Росії в Україні. Тож питання «чи здасть Трамп Україну?» залишається відкритим.
