Сила духу, велич зброї: як сучасні українські козаки на раду зібрались та що постановили

«Чому ми зібралися, що нас турбує й чому так погано живемо на своїй землі? — так своєрідно відкрив засідання Валентин Соколовський, гетьман ГС «Об’єднане козацтво України». — Ще в далекому 1991 році, коли була обрана народом влада, — саме тоді в Конституції тези про побудову нашої дер­жави було «підмінено» із національної на соціальну, а прин­ципи суверенітету — із народного на державний. Тоді народ України «проковтнув» це. Національне багатство, яке створювалося поколіннями, було фактично розграбоване. Наприклад, в армії майна й техніки було продано на 80 мільярдів доларів! Де ж ці гроші поділися? А так звана приватизація, яка, за розрахунками фахівців, мала «принести» кожному громадянину не «липовий папірець», а 54 тисячі доларів (тоді на них у Львові можна було придбати вiсiм квартир). Та все це добро кудись «виїхало»... Натомість зараз село, промисловість — знищені! Хто ж у всьому цьому винен? Частково всі ми! Якби ми, суспільство (а його частиною є й козацтво — військові, освітяни, науковці і т.д.), та були б більш конкретними й рішучими та не вибирали б «наверх» будь-кого». 

 

У державі втрачено орієнтири розвитку економіки, зруйновано сільський спосіб життя та його інфраструктуру: за останні роки закрито: бібліотек — 1600, шкіл — 1800, такі жахливі цифри наводить пан Валентин. 

 

І дійсно, важко не погодитися, що Україна втрачає своє значення як велика держава. 

 

«Пригадується, як у часи прем’єрства Віталія Масола у 90-х роках запитав у одного з високих військових чинів: «Чому сучасну військову техніку лише експортуємо, а не даємо своїй армії?», і почув у відповідь: «А навіщо? З ким воювати?» Раніше з військово-промислового комплексу ми входили до десяти кращих, були на п’ятому місці! А де зараз?» — емоційно продовжує громадський і політичний діяч. 

 

Нещодавно представники козацтва їздили в село Базар, що на Житомирщині, аби вшанувати 359 полеглих героїв Другого зимового походу армії УНР у листопаді 1921 року під час останнього великого бою у визвольних змаганнях за волю України.

 

На урочистостях були одні чиновники, дітей навіть iз місцевих шкіл не було. Не було й представників ЗМІ.

 

Приблизно те саме бачили, коли були в Крутах, Трубежі. То про яке патріотичне виховання можна говорити? У шкільних книжках з історії 5-8 класів також не відображена наша героїка. 

 

«Хто має покінчити з бездарністю в управлінні країни та наводити лад? Вочевидь, козацтво, але зараз в Україні воно розпорошене, адже існує... 1306 козацьких організацій, ще 400 — незареєстровані. Ми багато працюємо зі школами, інститутами на суспільних засадах, а коли наш представник хоче влаштуватися на роботу до навчального закладу — керівництво апелює:

 

«Хлопці, які півставки? Закону ж на вас немає!» А наші молоді козаки могли б вести на високому патріотичному рівні військову справу, бути фізруками — адже молодь зараз навіть віджатися десять разів не може! На жаль, через роз’єднання козацтво не може працювати належним чином: нас немає ні в райрадах, ні в облрадах, немає ніде», — сумно зазначив Соколовський. 

Щодо героїки, то неодноразово козацтво пропонувало можновладцям перейменувати всі назви військових академій, училищ, частин. Єдине, що вдалося — суворовське перейменувати на честь Івана Богуна, але пам’ятник Суворову і донині там стовбичить.

 

«Щодня, йдучи на заняття й переступаючи КПП, ліцею, мене «зустрічає»... Суворов, — зазначив під час свого виступу Анатолій Грищук — екс-помічник міністра оборони, а нині викладач військового ліцею ім. Богуна. — А я повинен на уроках говорити про воєнну, українську, козацьку традицію. Ми, вчителі, написали пропозицію щодо знесення пам’ятника на ім’я віце-прем’єра Кириленка, мера Кличка, міністра оборони Полторака — відповідь одна: «Не чіпайте!». Тож зараз ми готуємо засідання педради, де будемо самостійно ухвалювати рішення щодо цього одіозного пам’ятника. Тим паче що кілька днів тому закладено капсулу на місці, де стоятиме пам’ятник Івановi Богуну, як пам’ятник сили духу й величі зброї!»

 

«Безумовно, є позитивні зрушення. У нашій армії сьогодні 300 тисяч, а було менше 90 тисяч вояків, але й цього замало. Ми запропонували після двохрічної роботи запровадити територіально-військові козацькі формування (село—район—область) чисельністю 200 тисяч чоловік. Розписали, чим мають бути оснащені, як будуть управлятися, де перебуватиме техніка. Запропонували, що в мирний час будемо прикріплені до МВС та Нацгвардії, а у військовий — до ЗСУ. Треба відновити раду при Президентовi, аби був тріумвірат: держава—влада—козацькі організації. Спеціалісти розроблять концепцію, тоді можна й приймати закон щодо козацтва», — завершив роздуми гетьман Соколовський.

 

Не бутафорна «шароварщина», а реальна козаччина 

 

«Десятиліттями наші недруги «настаралися», що ми самі себе в дзеркало не впізнавали та чубилися між собою, — говорить Сергій Севрук (заввідділу Національного інституту стратегічних досліджень). — Ця робота колосальними темпами й зусиллями здійснюється й зараз! Ось один із фактів — документ інституту стратегічних досліджень при президенті РФ (там, де держава ще не може щось сказати, її устами толерантно «говорять» подібні заклади). На їхньому сайті аналітики із міністерства закордонних справ Росії, московського інституту міжнародних відносин та директор інституту стратегічних досліджень написали: «Нам надо с Украиной кончать, как с Сирией! Использовать дальнюю артиллерию, ракеты хотя бы среднего радиуса действия, а потом армия Донбасса закончит дело»...

 

Тож зараз, як ніколи, вважає професор, ідея козацтва — актуальна. На жаль, за 25 років наша влада далеко не завжди була проукраїнською. Тому вона всіляко гальмувала та сприяла виродженню козацтва. Їм важливо, щоб це була «шароварщина», а не глибока співпраця в освітній, культурній та духовній царинах й особливо — військовій справі.

 

«Адже українці — це нація вояків, і нам треба пам’ятати, що ця теперішня гірка доба заставляє нас повернутися до двох фундаментальних речей. По-перше, українська нація має бути озброєна й треба закон про зброю (північний ворог — на десятиліття) та, по-друге, об’єднати козацтво, яке плідно працювало б у різноманітних державних структурах, вимагаючи попередньо від влади прийняття закону про козацтво», — констатує пан Севрук.

Генерал-полковник Юрій Синяк окреслив чотири пріоритетні функції, які, як він вбачає, необхідно покласти на плечі козацтва. 

 

«Центральне питання — сучасна функція й роль козацтва, тож у цьому контексті треба чітко розуміти, коли й для чого потрібен з’їзд. (Всеукраїнський з’їзд козацтва має відбутися навесні 2017 року. — Авт.). Щодо духовності, то ми повинні вимагати й сприяти, аби була єдина помісна церква, а козацтво з цього приводу мовчить. Ідеологічна функція — держава фактично нею не займається, тож виконувати її й «відкривати» очі суспільству має козацтво. Також до століття лютневої революції 1917 року маємо провести з’їзд, аби зробити висновки щодо уроку, який ми не вивчили; тож третя функція козацтва — ініціювати стратегічну (управлінську), а не обслуговуючу функцію влади. Ще одна — самоврядна функція, а для цього треба мати владу над землею, над майном, над місцевими коштами й дієздатність (знання, навички, вміння), аби будувати цілісні організми, а не соціальні організації», — резюмував офіцер. 

Після численних виступів на засіданні Великої ради ГС «Об’єднане козацтво України» було ухвалено резолюцію, деякі пункти якої були такi:

 

— назріла необхідність створення центру козацьких стратегій при ГС і закликаємо усіх небайдужих долучитися до цієї справи;

 

— виступаємо з ініціативою скликати у 2017 році Всеукраїнський з’їзд представників козацьких та громадських організацій;

 

— звернутися до Президента України щодо правового ініціювання створення у складі Нацгвардії військових підрозділів тероборони на основі козацьких організацій;

 

— звернутися до Голови ВР з пропозицією ініціювати проведення парламентських слухань iз питань розвитку козацького руху в Україні (обговорення оновленого закону про козацтво в Україні) та проекту закону про зброю;

 

— звернутися до Мінекології та природних ресурсів України з пропозицією розробити нормативно-правову базу для діяльності козацьких екологічних патрулів;

 

— звернутися до Міністерства с/г і продовольства з проханням розробити правові засади для створення козацьких фермерських господарств в Україні та надання їм державної підтримки.

Що ж, залишається надіятися, що всі добрі наміри новітніх козаків будуть втілені в життя, й уроки трагічної багатовікової історії нарешті будуть засвоєні й підштовхнуть до об’єднання.