Уже вдруге протягом цього тижня сесійне засідання Верховної Ради розпочалося з оголошення спікера про поповнення фракції «Наша Україна»: учора до «наших» приєднався ще один колишній «демініціатор» — Сергій Ратушняк. Якщо така тенденція триватиме й далі, більшість буде вже не пропрезидентською...

Усе, що приєднано до нашого берега, є нашим, вважають у Москві. І починають насипати косу, щоб з'єднати український острівець Тузла зі своєю Таманню. МЗС України вже сказало своє рішуче слово. З особливою тривогою за прецедентом стежить Японія: а що, як раптом надумаються росіяни насипати дамбу, приміром, до найближчого з японських островів.
Йдеться про крихітний острів Тузла, який, хоч і знаходиться всього за 5,5 км від російського берега, але є територією нашої держави — після адміністративного переділу 1941 року Тузлу передали Українській РСР. Передісторія наразі необхідна, щоб зрозуміти, як так і чому, власне, російські самоскиди в останні дні вивалюють щебінь на мілководдя, аби Тузлу з'єднати дамбою з материком і, перетворивши відтак острівець на півострів, назвати його ще однією «п'яддю російської землі». Отже, на початку минулого століття це була все-таки коса, яка піщаним серпом врізалася в Керченську протоку. У 1925-му сильні шторми розмили її, і коса перетворилася на дрібнесенький острівець. Упродовж півстоліття природа потрудилася на майбутнє благо України — морські хвилі збільшили невелику протоку між Тузлою та російською Таманню до п'яти з лишком кілометрів. Якщо без жартів, то саме по цій протоці прокладено було адміністративний кордон між УРСР та Російською Федерацією. Цього тижня Російська Федерація, ця територіально дуже маленька країна, вирішила крадькома «прирости» Тузлою.