«Будь-яке насильство над ринком зрештою шкодить економіці, — заявляє економіст Володимир Дубровський. — Дослідження, проведені в інших країнах, спростовують твердження про нібито позитивний вплив мінімальних заробітних плат (МЗП) на бідність. Навпаки, підвищення мінімальної заробітної плати призводить до зростання безробіття передусім за рахунок скорочення некваліфікованих працівників, і через це — до загострення, а не вирішення проблеми бідності». Експерт має рацію, але не лише по відношенню до некваліфікованих робітників. Під «скорочення» ризикує потрапити бізнес окремих структур — як приклад, ТзОВ «Союздрук», з яким співпрацює «Україна молода».
Аби виконати рішення уряду про підвищення МЗП, «Союздрук» змушений вдвічі піднімати ціни на роздрібну продукцію і тим самим вдвічі зменшувати її шанси бути проданою — ми добре знаємо купівельну спроможність українців за нинішньої влади. Ба, навіть такий крок не є панацеєю, говорять у «Союздруці». Якщо даний превентивний захід не втримає мережу на плаву, вона до середини 2017-го закриється взагалі. Чи не єдина в Україні мережа, яка брала на реалізацію україномовну пресу, опинилася під дамокловим мечем знищення. Будучи недержавною структурою, «Союздрук» не може розраховувати на дотації від навіщось створеного (чи не задля працевлаштування президентського кума Стеця?) Міністерства інформації. Не може претендувати на підтримку уряду, на допомогу Гройсмана та Порошенка. Приватний бізнес мусить борсатися самотужки, й або випливати, або потопати. А разом з ним потопатиме й без того оголений інформаційний фланг, і це — в умовах війни, яку веде Україна.
Питання перше. Де уряд візьме гроші на «3200»?
Однак від проблем «Союздруку» перейдемо до питань, що стосуються безпосередньо всього загалу. Одне з них сформульоване вище — де ініціатори підвищення МЗП розживуться грошима? Уряд робить велику ставку на детінізацію офіційних виплат у сфері недержавних підприємств. «Перший крок був — зменшення вдвічі розміру єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) для бізнесу. Тобто податковий тиск на бізнес зменшився. Тепер ми хочемо простимулювати бізнес перевести цю економію ЄСВ у заробітну плату своїм працівникам. Рівень оплати праці в Україні має бути достойним», — говорить віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.
Усе так, однак хоча ставка ЄСВ й була знижена з 38% до 22%, сам внесок лишився недиференційованим. Таким чином, працедавцю вигідніше платити внесок із 1762 гривень зарплати, ніж із 3200. Жодних стимулів платити більше у працедавця не додалося — вони, на жаль, існують лише в уяві Розенка. Один із виходів для малого та середнього бізнесу, який не бажає ані скорочувати працівників, ані згортати виробництво, може полягати — навпаки — у ще глибшій «тінізації» та ще більших обсягах «чорного налу».
Крім цього, за деякими даними, заткнути бюджетну діру, що виникне у зв’язку зі збільшенням МЗП, хочуть завдяки ще більш активному «перекачуванню» коштів із місцевих бюджетів до центральної казни. На цей випадок Мінфін буцімто готує зміни до Бюджетного кодексу. З цього приводу можна сказати тільки одне: прощай, обіцяна децентралізація та фінансова самостійність регіонів. І — здрастуй, тотальна залежність від центру.
Нагадаємо, що зараз основою будь-якого місцевого бюджету є відрахування податку на доходи фізичних осіб. Однак надходить він «на місця» не в повному обсязі. Частково регіони діляться з центром, причому у випадку з Києвом йдеться про левову частку — 60% (інші міста віддають 40% ПДФЗ). Гроші, необхідні для розвитку столиці, пізніше повертаються у вигляді субвенцій — цю недолугу алогічну систему господарювання не критикував тільки лінивий, але зараз йдеться не про це.
Також уряд розраховує на збільшення обсягів споживання громадянами. Певна логіка в цьому є. Чим більше людина заробляє, тим більше вона споживає. І тим більше податків від проданих товарів та послуг перераховується до бюджету країни. Але все це відбувається за умови, що товари та послуги зберігають усталену ціну, а на населення додатковим фінансовим тягарем не лягає потреба сплачувати дедалі дорожчий газ, електрику та інші послуги ЖКГ.
«З огляду на те, що збільшаться доходи найбільш незабезпечених верств населення, ці доходи будуть спрямовані, перш за все, на споживання: продукти харчування, одяг, взуття та інші товари першої необхідності», — стверджує Мінфін. У цілому Мінфін розраховує на те, що відрахування податку на додану вартість зростуть на 6,9 мільярда гривень. (Зауважимо, що загалом підняття мінімальних зарплат обійдеться у 28,3 мільярда).
Проте зі споживанням в українців справи кепські. За словами головного демографа країни Елли Лібанової, 51% населення має доходи, які ледь забезпечують потребу в їжі. При цьому бідними себе вважають 76% українців. «На відміну від розвинених країн, в Україні поширена бідність серед працюючих, причому не тільки серед некваліфікованих робітників або тих, які працюють неповний робочий день, а й серед лікарів, учителів, науковців тощо. Тобто бідність характерна для працюючих людей з високим рівнем освіти», — зазначає Лібанова.
Підрахунки Інституту демографії корелюють з опитуванням, проведеним групою «Рейтинг». За даними останньої, кожен п’ятий українець сьогодні недоїдає. Кожен третій — відчуває нестачу коштів для покупки одягу і взуття. Кожен другий — лише мріє про придбання смартфона або іншої побутової техніки. Отож, здавалося б, збільшення мінімальних зарплат бодай трохи, але полегшить існування середньостатистичного українця. Усе, напевно, саме так би й було, якби не один чинник, який ми розглянемо далі.
Питання друге. Чи є ризик збільшення інфляції при переході на нову МЗП?
Якщо слухати уряд, то — ні. «Бюджет буде збалансований. Це не інфляційні кошти, це не надруковані кошти. Це кошти, які дає економіка, які зафіксовані у державному бюджеті, тобто це планові виплати, які жодним чином не призведуть до збільшення цін чи збільшення інфляції в Україні», — говорить Розенко. Проте якщо все саме так і є, чому ж уряд відразу не запропонував свій «збалансований» бюджет? Чому 15 вересня 2016 року Кабмін представив один варіант кошторису, а 26 жовтня — принципово інший, зі вдвічі збільшеною «мінімалкою»?
Інфляція — підвищення загального рівня цін на товари та послуги. Таке підвищення може навіть не бути обґрунтованим економічно, але проявитися як наслідок паніки та «перестраховування». Наприклад, деякі київські «маршрутники» збільшили на гривню проїзд за день до вікопомного голосування Ради по закону №5130. А після вступу в дію нових МЗП обіцяють «накрутити» тарифи до 7-8 гривень за поїздку, мотивуючи такий крок потребою сплачувати своїм робітникам нову мінімальну зарплату.
Тому не буде надто сміливим припущення, що ціни на товари та послуги все-таки зростатимуть. Відтак і буцімто «покращена» купівельна спроможність українців опиниться під великим питанням. «Галопуватиме» й інфляція. За даними Держстату, в жовтні 2016 року вона вже зросла на 2,8%. Надалі очікується, що інфляція триматиметься на рівні 10% і протягом більшої частини 2017 року, сповільнившись тільки наприкінці наступного року до 8%. Підняття «мінімалки», ймовірно, лише створить додатковий інфляційний тиск.
Питання третє. Чи зростатиме безробіття?
Не виключено. Якщо частина підприємств малого та середнього бізнесу збанкрутує, то такий варіант цілком можливий. Під особливим ударом опиняться «єдинщики», тобто платники єдиного податку, які забезпечують роботою себе і одного-двох найнятих працівників. Із зарплати кожного з них до бюджету йде 42% податків: 20% єдиного податку та 22% єдиного соцвнеску. З 3200 грн. це буде 1344 грн. (або понад 16 тисяч грн. на рік). Маленькі крамниці, перукарні, установи сфери обслуговування, скоріше за все, будуть змушені просто закритися.
Однак вирахувати ситуацію з безробіттям складно ще й тому, що частина населення України займається фрілансом, тобто, по суті, перебуває в тіні. За словами того ж Розенка, у нашій державі нараховується майже 2 мільйони безробітних. Врахуймо й такий важливий чинник, як еміграція. Нещодавно відразу декілька польських ЗМІ звернули увагу на те, що саме українські гастарбайтери рятують місцеве Управління соціального забезпечення, відраховуючи туди свої внески. Можливо, саме це й дало можливість уряду Польщі знизити пенсійний вік.
На сьогодні Україна є абсолютним лідером за кількістю отриманих дозволів на проживання в країнах Євросоюзу. Протягом 2015 року нашим громадянам було надано 499992 «видів на проживання», що становить 19,2% від загального числа. Це є рекордом та вельми сумнівним приводом для втіхи. Тож погіршення економічної ситуації в країні призведе, можливо, не тільки до збільшення безробіття, а й до зростання потоку емігрантів.
Питання четверте. А що буде з субсидіями?
Ті ж прошарки громадян, які залишаться в країні, будуть змушені розв’язувати нагальні проблеми, серед яких і та, яку винесено у підзаголовок. Безсумнівно, уряд розраховує наповнити казну за рахунок економії на субсидіях, яка матиме місце після впровадження нових МЗП. Якщо збільшити мінімальну зарплату, кількість одержувачів субсидій зменшиться, проте поки що не обраховано, на скільки саме відсотків. Врахуймо, однак, що цьогорічне зростання розцінок на послуги ЖКГ було не останнім.
Щоправда, тут є й добра новина. Зменшення кількості отримувачів субсидії відбудеться не відразу. Протягом поточного опалювального сезону обсяг допомоги відповідатиме рівню доходів за 2015 рік. А в наступному опалювальному сезоні при розрахунку розміру субсидії будуть враховуватися доходи за 2016 рік. Таким чином, мінімальна зарплата розміром у 3200 гривень вплине на призначення субсидії в опалювальному сезоні лише у 2018—2019 роках.
Питання п’яте. Як вплине робота на півставки на обрахування пенсій у майбутньому?
Насамкінець розглянемо ще й таку ситуацію. Припустимо, що працедавець вимушено переводить своїх робітників на роботу на півставки. Чи не позначиться подібний варіант на нарахуванні їхніх пенсій у майбутньому? І чи не виявиться так, що працівникові на момент виходу на «заслужений відпочинок» не вистачатиме необхідного стажу?
Однозначної відповіді на це питання нема. Бо слід взяти до уваги, що нині при нарахуванні пенсій головну роль відіграє так званий «страховий стаж». Згідно зі статтею 24 «Закону про пенсійне страхування», страховий стаж зараховується не за фактично відпрацьований час, а за розміром страхових внесків, що надходять до Пенсійного фонду.
Іншими словами, неповний місяць роботи буде зарахований до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків буде не меншою мінімального страхового внеску.
Простіше кажучи, якщо працедавець, тримаючи робітника на півставки, відраховує страховий внесок (тобто згадуваний вище 22-відсотковий ЄСВ) від суми у 3200 гривень, проблем не виникне. Головне, аби працедавець хотів грати за правилами, які у нас змінюються швидше, ніж ми встигаємо до них звикнути. Тому чергове коригування ставки ЄСВ або ще якісь новації у пенсійній сфері виключати не можна також.
