Добігає кінця ще один рік, а бурштинова лихоманка так і не врегульована до кінця відповідними законом і нормативними актами. Ледве не щодня тільки й чуємо про затримання на кордоні нелегальних кілограмів сонячного каменю. А реальних кроків, які б унеможливили чорний бурштиновий ринок, держава так і не зробила. І бурштинові області намагаються вирішувати проблему самотужки.
Громаду роздражнили бурштиновими мільйонами
Після масованих наскоків на волинські ліси копачів бурштину з Рівненщини у 2015 році сьогодні там спокій і тиша. Лісові масиви охороняють стаціонарні пости нацгвардійців та громадських активістів, тому «десантники» з лопатами й помпами вже не такі нахабні. Тепер пристрасті вирують більше у Волинській обласній раді.
Бурштинове питання розділило волинських депутатів на два табори. Один на чолі з головою облради Ігорем Палицею активно лобіює діяльність комунального підприємства «Волиньприродресурс», створеного в березні 2016-го.
Нещодавно, на позачерговій сесії у грудні, депутатська більшість уже погодила надання надр у користування КП «Волиньприродресурс» із метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової та промислової розробки покладів бурштину на територіях Маневицького, Камінь-Каширського та Ратнівського районів загальною площею понад 50 тисяч гектарів.
Риторика Ігоря Палиці про те, що Волинь озолотиться, коли обласна рада візьме видобуток сонячного каменю під свій контроль, спрацювала. У найближчі 5 років бюджети області, за підрахунками очільника Волиньради, можуть отримати до 500 мільйонів доларів.
А це вам — і ремонт доріг, і будівництво шкіл та дитячих садочків, і все решта, чого не вистачає у бідних поліських районах. Уже до кінця цього року «Волиньприродресурс» має ніби отримати омріяну ліцензію на видобуток. «Закон може врегулювати питання сплати податків чи ренти, а всі механізми з виданням ліцензій у країні вже існують.
Просто процес блокують органи, які ці ліцензії видають. Ми не погоджуємо клопотань від приватних структур, а лише приймаємо рішення в інтересах КП «Волиньприродресурс», а без нашого погодження жодна приватна фірма не може видобувати бурштин на території області.
Рівненчани погодилися на надання надр у користування майже десяти приватним підприємствам, а також ДП «Укрбурштин» та фірмі, яку контролюють представники пропрезидентської фракції у Верховній Раді... Ми ж робимо хорошу справу і покажемо приклад, як можна ефективно господарювати на своїй території», — так пояснив позицію Волиньради Ігор Палиця.
Навіть ті депутати, які засумнівалися в реальності цього проекту, не ризикнули виставити себе у світлі «непатріотів», які не вболівають за долю регіону. Дехто пропонував відтермінувати розгляд цього питання, поки держава врешті відрегулює на законодавчому рівні процес легального видобутку бурштину, зокрема в частині отримання спецдозволів на користування надрами без аукціону і для КП.
Бо без цього комунальне підприємство не зможе повноцінно працювати, займатись рекультивацією земель та відновленням лісів, організовувати та координувати діяльність інвесторів. Ще одна проблема: на погоджених для геологорозвідки і видобутку бурштину в лісових масивах є багато об’єктів природно-заповідного фонду.
Як бути з цим нюансом? Та чекати вже не сила. Вартість покладів волинського буршитну, за ринковою ціною, обраховується 4 мільярдами доларів. І в бажаючих урвати свої мільярди із волинських надр голова паморочиться від передчуття, а отже, й терпець уривається.
За два останні роки понад 30 різних компаній із різною фінансовою репутацією та пропискою заявляли про своє бажання проводити геологорозвідку і видобуток поліського бурштину. І пересічному волинянину годі розібратися, чиї інтереси лобіюють різні депутатські табори.
Громаду геть роздражнили обіцяними бурштиновими потоками, які начебто поллються до обласного бюджету, як тільки в тамтешні ліси прийдуть потужні добувні фірми і поставлять видобуток сонячного каменю на промислову основу.
«І найголовніше — тюрма за незаконну торгівлю»
Здавалося б, для чого нам винаходити свій велосипед, якщо маємо досвід сусідніх країн, а саме Польщі та країн Прибалтики, де добувають бурштин цивілізовано?
— Ми їздили туди, вивчали цей досвід. Я зустрічався і мав розмову з цього приводу зі Степаном Кубівим, бо держава має взяти контроль над цим процесом. У Польщі є свої нюанси, там кар’єрний видобуток бурштину, до того ж вони залучають інвесторів та бізнес.
У нас є свій механізм і для цього не треба змінювати законодавство ні під кого, а робити так, як передбачає закон. Якщо закон по бурштину взяти — він поганенький. У нас і без нього є нормативна база, що дозволяє все робити.
Діє 615-та постанова Кабміну, згідно з якою бурштин є дорогоцінним каменем, і лише державне підприємство може отримати ліцензію на його видобуток. А приватне чи комунальне підприємство може купувати цю ліцензію лише з аукціону. У бізнесу є гроші, техніка, а державне не має ні грошей, ні техніки, але має ліцензію, — прокоментував ситуацію народний депутат України, лучанин Ігор Лапін.
— А Волинь бачить це так: створили комунальне підприємство, виділили 50 тисяч гектарів лісу і будемо щось робити. Та нічого ви не зможете робити, бо ліс — тільки за погодженням із Кабміном, ліцензія є тільки у державного підприємства, а вам треба буде її купувати, навіть техніки не маєте, щоб працювати. А бізнес ніяким боком до цього не залучений. А де інтерес місцевого населення?
Думаєте, міліція буде там постійно стояти й охороняти? Зараз охорона є, щоб не добували. А коли розпочнеться видобуток, хто все це охоронятиме? Концтабір не зробиш за колючим дротом. А за які гроші комунальне підприємство купуватиме ліцензію на видобуток, це ж мільйони гривень? З іншого боку, навіть якщо воно купить цю ліцензію, як покаже походження коштів? А ніяк. Ідея ніби хороша, щоб усе було прозоро і легально, але не працюватиме вона.
Я бачу це так: є дві державні компанії, яким належить 51 відсоток номінального прибутку від видобутку. Залишається ще 49, які діляться між бізнесом і комунальним підприємством. У якій пропорції — це вже деталі. Бізнес каже: я готовий купити ліцензію і для себе, і для комунального підприємства, я маю техніку, гроші й готовий видобувати бурштин, але все це за умови наявності договору про розподіл прибутку.
Не треба всіх дурити й казати про прибуток у 170 -200 відсотків, бо там реальний прибуток —1500-2000 відсотків. Потім це все треба буде ще й охороняти. Давайте візьмемо для цього АТОвців. Нормальна реабілітаційна програма: ліс, свіже повітря, рух, хлопці працюють, ніхто не краде.
А місцеве населення працює геологорозвідниками, і бурштин у них приймають за комерційною ціною. І це буде по-чесному. Вони матимуть те саме, що й зараз мають. Тільки не треба буде шахраям платити за «дах». Другий етап — біржа для прийому бурштину. І найголовніше — тюрма за незаконну торгівлю. Жорстка, справжня. Ринок не запрацює без реального жорсткого покарання за незаконну торгівлю бурштином. Я змалював умовну схему, яка реально може працювати тепер».
«Треба буде вирізати три чверті лісів на Волині»
Голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик так прокоментував бурштинові перспективи області:
— Бюджет, може, й повинен наповнюватися. Правда, не знаю, чи у таких цифрах, як дехто говорить і декларує. При такому наповненні Волинь матиме бюджет більший, ніж має Київ. Тому є занепокоєння, щоб це не було черговим популізмом.
Але те, що бюджет буде наповнюватися, це однозначно, бо робочі місця створюватимуть в області й дуже важливо закріпити це законодавчими актами. У першу чергу це пов’язано зі зміною податкового законодавства, щоб у місцеві бюджети надходили відповідні відрахування від ренти на видобуток корисних копалин. А то маємо в Локачах газове родовище, а місцевий бюджет із того нічого не має, крім ПДФО.
Все зареєстровано на Львівщині. Та перший крок зроблено і потрібно рухатися далі. Я як голова адміністрації говорив про це і в уряді, і в АП, й далі буду говорити. Водночас треба дуже виважено підходити до того, як буде видобуватися бурштин і що ми залишимо нащадкам після себе.
Коли мені розказують, що прийдуть потужні компанії й масово видобуватимуть бурштин, то я хочу сказати спеціалістам «Волиньприродресурсу», що треба буде зрізати три чверті лісів на Волині, аби видобувати промисловим способом цей камінь. Тому що 80 відсотків — у лісових масивах.
А для того, щоб наступний ліс виріс, треба як мінімум 30 років. Це означає, що нам треба дуже серйозно подумати. І ще одне питання: а якщо завтра в Китаї закінчиться ця бурштинова лихоманка, що будемо робити? Що робитимуть ці потужні підприємства? Десять років тому бурштин нікому не був потрібен. У мене бабця розпалювала ним піч. І завтра ця лихоманка закінчиться, натомість бурштину з’явиться ще щось.
А ми тут ліси поріжемо, знищимо сільгоспугіддя... Тому дуже обережно до цих речей треба підходити. Маємо яскравий приклад — шахти Нововолинська. Шахт наробили, вугілля сьогодні добувати не можемо, тому що обладнання застаріло й комбайн замість 80 сантиметрів захвату бере півтора метра, тобто половину піску й руди втягує.
Перспектив у цих шахт немає, тільки недобудована десята має перспективу. Тому до видобутку корисних копалин треба підходити дуже й дуже виважено. Бурштин сьогодні цікавий тим, що є покупець, є ринок, на якому хтось непогано заробляє. Але ситуація може змінитися і завтра-післязавтра цей бурштин, як і колись, нікому не буде потрібен.
Чи готові люди, розум яких затьмарився сьогодні від можливості розбагатіти на бурштинових копальнях, залишити своїм дітям і онукам ось такі ліси і такі землі, як на знімку? Чи не проклянуть нас нащадки за те, що перетворили квітучу землю в пустелю? І все заради соснової смоли, якою пращури печі розтоплювали? Думати є над чим. Головне, щоб не було пізно...
