Все сказано в світі раніше і краще за нас.
Оспівані подвиги чистих хоробрих сердець.
Свій вирок від правди отримав негідник і кат.
Святих відпустила земля до високих небес.
Але і тепер владарює пророчий набат.
Оголеним нервом горить розмежований край.
Здобув перемогу або тимчасово програв —
Щомиті, солдате, змагайся, живи, не вмирай.
Відзнаку поваги дорогою долі візьми.
На власному хрипі баладу звитяжних почуй.
Побачиш по-іншому райдужні лицарські сни,
Що потом червоним навколо розніс чорний крук.
До бою, людино! — настирливо кличе душа.
До бою, солдате! Не бійся. Я твій командир.
Позаду залиш безпорадність неспішних вагань.
Триває, триває, боєць, твій сміливий похід.
Натхненний філософ пояснює мудрість книжок,
Яких він багато — утішений тим — прочитав.
Шалено воює з собою за себе герой,
Бо сам перед вічністю щиру присягу складав.
Рішуче продовжує іспит відведений час.
Збирає належне до сплати сувора пора...
Історію звершень століття потужно сурмлять:
«Нескореним духом заслужена честь і хвала!»
Валентин ПШЕНИЦЯ
Чернігів