Ліки від безпам’ятства

Це вигадка, що скарби знаходять випадково. Справжні шукачі скарбів мають бути науковцями, винахідниками і авантюристами в одній особі.

Як, наприклад, інженер Томмі Томпсон з Огайо, який поставив собі за мету знайти парове судно Central America, яке у 1857 році потрапило в шторм біля берегів Південної Кароліни і затонуло разом із золотими монетами і злитками загальною вагою близько трьох тонн. 

Томпсон кілька років провів в архівах, намагаючись відновити останній маршрут судна; придумав апарат, який зможе обстежити дно в передбачуваному місці катастрофи і підняти на поверхню скарб. До свого проекту він залучив близько 160 інвесторів, які погодилися вкласти гроші в його експедицію — в цілому майже 13 мільйонів доларів.

І його зусилля увінчалися успіхом. Але після того, як близько двох тонн золота загальною вартістю в 100-150 мільйонів доларів опинилися на поверхні, про свої права на них заявили 39 страхових компаній, які виплатили збитки у зв’язку з катастрофою судна в 1857 році. Зрештою, у 1996 році суд визнав, що золото було кинуто і тепер має належати тим, хто його знайшов. 

Після цього рішення Томпсон разом із золотом зник, «забувши» розрахуватися і зі своїми партнерами та інвесторами. Через 10 років ті забили на сполох і оголосили винахідника в розшук, але лише в 2014 році він був виявлений в готелі у Флориді.  Втім, коли його притягли до відповідальності, Томпсон заявив, що частину скарбу — золоті монети на суму кілька мільйонів доларів — він сховав у Белізі, проте забув, де саме. Обурені служителі Феміди засудили його до року в’язниці й призначили штраф у тисячу доларів щодня до тих пір, поки до нього не повернеться пам’ять. 

Щоправда, поки що цього не сталося. Чи то грошей вистачає, чи справді амнезія?