Чому співпраця потрібна
Як відомо, Росія та її усюдисущий «Газпром» надзвичайно зацікавлені у реалізації проекту під назвою «Північний потік-2». Це — магістральний газогін, що мав би пролягати Балтійським морем і поєднувати Росію та Німеччину. Цей проект було узгоджено минулого року російським «Газпромом» та кількома європейськими енергетичними компаніями.
Однак у березні цього року вісім членів ЄС виступили проти розширення Північного потоку, серед них — Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина і Чехія.
Цим «фрондерам» вдалося схилити на свій бік Європарламент, який у жовтні цього року на пленарній сесії у Страсбурзі схвалив доповідь, де йшлося про те, що «Північний потік-2» суперечить інтересам Євросоюзу.
І навіть несе у собі «геополітичну загрозу». А лідери України та Польщі — Порошенко й Дуда — пообіцяли унеможливити рішення, яке б збільшувало залежність України й Польщі від російського газу. Солідарність з даного питання проявили і країни Балтії, де роль арбітра взяла на себе Литва, чий президент Даля Грибаускайте ініціювала колективний лист на ім’я голови Єврокомісії Жана-Клода Юнкера із закликом «не дати Москві розколоти ЄС ізсередини».
Нагадаємо також, що раніше Польща подала до суду ЄС на Єврокомісію за її рішення про передачу російському «Газпрому» у фактично мопопольне використання газопроводу OPAL, яким газ iз «Північного потоку» постачається до країн Європи. Керівник польської нафтогазової компанії PGNiG Пьотр Возьняк заявляв з цього приводу, що його країна робитиме все можливе, аби рішення Єврокомісії не набуло чинності. За його словами, польська компанія звинувачує Єврокомісію за 14 пунктами і хоче розгляду цієї справи в суді ЄС за прискореною процедурою.
Проросійське видання Rubaltic віщало з цього приводу, що «спроби Польщі, України і країн Балтії протидіяти реалізації європейського газового проекту ні до чого не приведуть, зважаючи на його підтримку основними грандами ЄС — Німеччиною та Францією, а також завдяки прагматизму ЄК. Торпедування периферійними членами ЄС важливого з економічної точки зору інфраструктурного проекту може привести лише до зворотної реакції — скорочення по лінії ЄК грантів і фінансових дотацій провідникам американських інтересів у Європі».
«Північні ворота» відкриваються
Однак не так сталося, як це гадалося, Кремлю. Польща представила проект нового газопроводу «Північні ворота» — Northern Gate (іще його називають «Норвезьким коридором»), який транспортуватиме газ із шельфу Норвегії через Данію до Польщі.
Презентуючи цей проект, польський уряд заявив, що його країна хоче замінити поставки газу з Росії поставками з Заходу. Отже, план такий: до Польщі надходитиме 10 мільярдів кубічних метрів норвезького природного газу, який звідти може бути перенаправлений до інших країн Центральної Європи, таких як Чехія, Словаччина, Угорщина, країни Балтії та Україна. Уряд Польщі також заявляє, що ним були проведені зустрічі на всіх політичних рівнях, у тому числі на рівні лідерів Норвегії і Данії, і з політичної точки зору немає жодних перешкод для реалізації проекту.
Єврокомісар з енергетики Марош Шефчович, який виступив на слуханнях з даного питання, заявив, що ЄС наразі позитивно оцінює цей проект. Техніко-економічне обґрунтування проекту буде готове до кінця року, і вже наступного — 2017-го — року відбудеться його презентація. Але це ще не кінець історії.
Щоб успішно здійснювати проект «Норвезький коридор», Україна та Польща зістикували свої газотранспортні системи. Офіційно це прозвучало так, як про це сказано вище: український оператор «Укртрансгаз» та польський Gaz-System підписали Угоду про правила взаємодії з метою з’єднання транспортних систем обох країн через майбутній інтерконектор Польща — Україна.
Запланований газовий інтерконектор включає в себе будівництво нового газопроводу між вузлом газу «Германовичі» на польській стороні та «Більче-Волиця» на українській стороні. Організатори проекту очікують, що інтерконектор дозволить збільшити пропускну здатність до максимум 5 млрд. м3/рік у 2020 році, коли також буде завершено розширення національної газотранспортної системи в Польщі.
Інтерконектор, по суті, відкриє для України «Північні ворота». Якщо все станеться саме так, як це заплановано зараз, важливість події неможливо переоцінити. Бо хоча ми й відзначили у листопаді цього року першу річницю незалежності від російського газу, незалежність ця була і є доволі умовною.
Адже Україна як закуповувала російський газ, так і продовжує його закуповувати. Лише не напряму в РФ, а шляхом реверсу. Тоді як реалізація Northern Gate дійсно диверсифікує поставки газу в Україну. Вперше за останні 25 років.
Як «Нафтогаз» свої гроші повертатиме
Насамкінець варто згадати про ще один сюжет, який має дотичність до газової теми. Нині в Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма триває процес за позовом НАК «Нафтогаз України» до російського «Газпрому». Суть першого позову пов’язана із підписаним ще Юлією Тимошенко кабальним газовим контрактом — «Нафтогаз» вимагає перегляду ціни на російський природний газ, яка була закріплена 19 січня 2009 року.
Другий позов «Нафтогаз» проти «Газпрому» українська компанія подала в Стокгольмський арбітраж 13 жовтня 2014 року. Суму претензій за ненадані російською стороною обсяги газу для транзиту НАК тоді оцінив у 3,2 млрд. доларів. Усього (за обома позовами) йдеться про відшкодування українській стороні 14,23 млрд. доларів. Судовий процес у Стокгольмі триває з 2014 року, а остаточний вердикт арбітражу очікується у березні 2017-го.
У разі позитивної для України ухвали НАК «Нафтогаз України» прогнозує зниження ціни на газ для всіх категорій споживачів. Про це, принаймні, заявляє голова НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв. «Якщо в рамках купівлі-продажу газу довести нашу позицію, це буде означати зниження справедливої ціни газу порівняно з тією, яка діє зараз. Це буде стосуватися всіх», — говорить він.
Виграш у рамках контракту на транзит газу буде означати для «Нафтогазу» компенсацію за минулий період, коли Україна недоотримала кошти за постачання російського газу в країни Європейського Союзу. «Ці гроші прийдуть у «Нафтогаз», і уряд, як акціонер, зможе ними розпорядитися», — зазначає Коболєв.
Скарги Путіна
А тим часом 13 грудня Владімір Путін нажалівся Ангелі Меркель, що Україна не хоче купувати російський газ. Президент РФ та канцлер Німеччини мали телефонну розмову, під час якої, як повідомляє прес-служба Путіна, останній «висловив стурбованість тим, що Україна ухиляється від узгодження домовленостей про закупівлі газу з Росії в нинішньому зимовому сезоні.
Це, на думку президента Росії, створює загрозу транзиту російського газу в Європу». Раніше Путін також бідкався, що Україна не бере російський газ навіть із доброю знижкою — по 180 доларів за тисячу «кубів».
