Мільйони жителів України живуть так само, як і три роки тому. Вони за звичкою лають владу через ріст вартості комунальних послуг й усі інші негаразди. Ходять на роботу або на навчання. Вечорами дивляться ТБ або сидять у соцмережах. І десь там, майже за межами життя, ходить вона — війна.
І є інші. Ті, що три роки тому кинули свої звички, налагоджений побут. Хтось полишив успішний бізнес. Інші припинили впевнений біг кар’єрними сходинками. Бо їм більше за всіх потрібно? Хто вони? Навіжені? Альтруїсти? Може, авантюристи чи махінатори? Ні. Вони — волонтери.
У групі ризику — найсильніші
Волонтерів не вигадали в Україні. Вони існували з давніх-давен ще в країнах таємничого Сходу та у Древній Греції. Якщо вивчати походження слова «волонтер», то воно означає «доброволець» або «бажаючий». Але не варто обмежувати його зміст такими характеристиками: на сьогодні в українських реаліях за ним ховається набагато більше, аніж просте бажання допомогти.
Звісно, було волонтерство в Україні і до часів Майдану. Однак 2014 рік продемонстрував небувалий сплеск громадської активності. Якщо вірити цифрам ООН, то на той час біля 23% населення тим чи іншим чином спробували себе у волонтерській діяльності. Багато хто не полишає волонтерити і по сей день.
Напевно, нікому не приходить у голову, що справжнім волонтерам легко.
...Шокуюча новина з’явилася минулого вересня — про самогубство волонтера з Донецька Юрія Мосіна, у соцмережах він був відомий під ніком Патріот України. Учасник Євромайдану в Донецьку. Активний працівник медичної служби Майдану в Києві. Волонтер, який повертався знов і знов у рідне вже окуповане місто з ліками, продуктами та іншими речами першої необхідності, нехтуючи власною безпекою. У нього були проблеми з працевлаштуванням у Києві, адже його вперто вважали «донецьким». Що стало останньою краплею, щоб наважитися розпрощатися із життям, сказати складно.
Утім, не варто пояснювати самогубство сильної особистості важкими життєвими обставинами. Адже людина довгий час жила у напруженні, перебувала в екстремальних умовах. Швидше за все, дався взнаки посттравматичний стресовий розлад. Такої думки дотримується нардеп Ольга Богомолець, якій довелося попрацювати пліч-о-пліч з Мосіним на Майдані. Але не варто копирсатися в минулому й намагатися ставити діагнози постфактум. Слід сприйняти цей випадок як дуже тривожний дзвіночок, щоб попередити нові трагедії. Тим більше, що вже можна казати про хвилю самогубств серед волонтерів, адже цей випадок, на превеликий жаль, не єдиний.
Насправді наші співвітчизники-волонтери часто самі потребують допомоги. Адже волонтери — звичайні живі люди. Більше того, фахівці попереджають — у групі ризику найсильніші. Ті, хто мовчки продовжує нести свій тягар, не жаліючись і не даючи собі відпочинку. Жодна нервова система й організм у цілому не витримають такого психологічного, фізичного, душевного навантаження, які доводиться переживати чи не щодня протягом останніх трьох років. А якщо поринути у важкі думки про те, що цій війні не видно кінця і краю, що люди стали менш активними у допомозі військовим — хтось через банальне погіршення фінансового становища, хтось через втрату віри…
Метод творчої реабілітації
Якщо людина в прямому сенсі живе війною протягом останніх кількох років — їй треба час для «підзарядки». Про це однією з перших в Україні задумалася Віталіна Маслова — митець та волонтер, зусиллями якої з’явився Міжнародний благодійний фонд «Творча криївка». Він займається бійцями та їхніми родинами за авторською методикою творчої реабілітації. У жовтні «Творча криївка» провела заїзд реабілітації саме для волонтерів. Таку ідею вдалося втілити завдяки допомозі Всеукраїнського об’єднання «Патріот» та його голові Анні Майбороді. Кошти на цей заїзд збирали усім світом.
До речі, гроші — то не єдина проблема, з якою довелося зітнутися при реалізації цього проекту. Самим волонтерам важко було зупинитися у своїй праці, щоб дозволити собі відпочинок. Деякі з них навіть усвідомлювали потребу в «перезавантаженні». Але і в цьому випадку нелегко відпустити справу: у більшості виникає острах, що без їхньої особистої участі діяльність зійде нанівець.
«Творча Криївка» не пропонує звичайний відпочинок чи лікування, як у типовому санаторії. Автор методики ставила за мету створити такі умови, в яких людина змогла б набратися сил, щоби повернутися до життя після перебування у стресовій ситуації.
Вперше ідея творчої реабілітації виникла у часи Майдану. Ще тоді Віталіна Маслова побачила нагальну потребу в тому, щоб пропонувати учасникам протистоянь ефективну допомогу. Але за роки метод удосконалювався, була сформована команда фахівців, які своїми зусиллями роблять надможливе — на волонтерських засадах повертають до життя ветеранів АТО, а відтепер ще й волонтерів.
«Творча Криївка» підопічних відправляє у найкрасивіші місця в Україні. Багато заїздів відбулося у дивовижних Карпатах, які тішать око протягом усього року. В оточенні природної краси кожна людина має можливість зануритися у роботу над собою під керівництвом психологів, тілесних терапевтів, художників.
Обов’язковою складовою реабілітації за методикою Віталіни Маслової є дотримання режиму дня, забезпечення повноцінним харчуванням, створення умов для спокійного сну. Це допомагає налагодити здоровий життєвий ритм. Із ним набагато легше пробуджувати власні сили організму. Заїзди тривають по десять днів, а волонтерський було скорочено вдвоє.
І, звісно, «творча реабілітація» неможлива без творчості. Із підопічними працюють справжні художники. Живопис допомагає там, де людина безсильна. Напружені війною люди спочатку часто малюють тривожні полотна. Потім же з-під їхніх пензлів з’являються більш ніжні, чуттєві та світлі образи чи пейзажі.
