Шокова декларація
У Верховній Раді
Шок замість овацій:
Прислав дід Геннадій
Аж дві декларації.
Від себе самого
І від баби Ніни:
«Маєм, слава Богу,
Столітню хатину,
Сарайчик маленький,
Що батько залишив,
І кожух старенький,
Що погризли миші.
Комірчина — в хаті,
Колодязь навпроти.
Дві малі кімнати,
Трухляві ворота.
Не нужник, а горе,
Та нам вистачає —
У сусіда Борі
І цього немає.
Є ще трохи птиці —
Курочок десяток.
Три мішки пшениці —
За паї оплата.
Маєм транспорт спільний —
Стареньку «кравчучку»,
Телефон мобільний —
Подарунок внучки.
Дві сотки обійстя.
А більше — для чого?
І «останні вісті»
З «брехунця» старого,
Щоби ненароком,
Ще дідусь мій радив,
Не вилізли боком
Обіцянки влади.
Маєм те, що маєм, —
Ми люди відверті.
А те, що ховаєм, —
На випадок смерті.
Усі наші мрії,
Від злиднів до злиднів, —
Слухаєм, радієм,
Що хоч ви не бідні.
Як дійде до скрути
І у вас з роками,
То так уже й бути —
Поділимось з вами».
Слугам у Верховній Раді
Баба Ніна й дід Геннадій.