Апеляція не допомогла: скасовано архітектурний план Львова на користь забудовника
У Києві Шостий апеляційний суд підтвердив скасування історико-архітектурного опорного плану Львова, мер заявляє про ризик знищення історичної спадщини міста. >>
Мешканці трьох гуртожитків y Вишневому судяться за право приватизувати власне житло
08.12.2016
За часів Радянського Союзу фабрики та заводи надавали своїм працівникам житло. Як правило, це були квартири та невеликі кімнатки y гуртожитках, якi будували цi підприємства.
Із розвалом Союзу одні виробництва стали банкрутами, інші — змінили форму та власників.
A от через маніпуляції із законодавством розпочинався розпродаж «житлової сфери» підприємств. Разом із будівлями гуртожитків нерiдко «продавали» і їхніх мешканців.
Не стала винятком ситуація з гуртожитками y містечку Вишневе на Київщині.
На щастя, після довготривалих судових засідань судом першої інстанції було прийнято законне рішення про задоволення позову прокуратури. Утім це не кінець — зараз справа перебуває на розгляді y суді апеляційної інстанції.
Хто не встиг, той постраждав
Майже два роки прокуратура Києво-Святошинського району Київської області (на даний час Києво-Святошинська місцева прокуратура) захищає права місцевих мешканців. Разом iз прокуратурою люди намагаються відстояти законне право приватизувати своє житло — кімнати y гуртожитку, де мешкали впродовж багатьох років.
Але справа y тому, що директор підприємства, створеного на початку 90-x КЖКП «Агропромбудіндустрія», Микола Гончаров та його спільник Юрій Михальський (він же голова Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів України») за допомогою виконавчого комітету Вишнівської міської ради незаконним способом оформили право власності на три гуртожитки.
Охочi до житлової нерухомостi як на підставу набуття права власності посилаються на договір, датований 1995 роком. Сума за цим договором, за яку придбано оспорювані гуртожитки, становить 1 555 грн. 60 коп.
Під час досудового слідства було встановлено, що житлові приміщення, в яких проживають люди, незаконним способом були зареєстрованi як нежитловi. Вже в 2012 році власником цих гуртожитків став сам пан Михальський Ю. А.
Цікавий факт: суддя Господарського суду міста Київ, за рішенням якої у 2002 році зареєстровано право власності на об’єкти нерухомості за цим самим договором, — дружина Михальського Ю. А. — Михальська Ю. Б. (на даний час уже суддя Київського апеляційного господарського суду).
В цьому судовому процесі пан Михальський шляхом клопотань до суду наполягає на передачі цієї справи також до господарського суду.
Після незаконного роздержавлення фактичний новий власник гуртожитків шляхом погрози виселенням людей iз кімнат зобов’язав сплачувати за житло за своїми власними тарифами.
Практично з того часу люди розпочали боротьбу за власне місце під сонцем. Місяці ходінь по різних інстанціях, мітинги біля міської влади та перекриття дороги дали результат: відстоювати їхні права стала місцева прокуратура.
Якщо з початку ведення справи прокуратура захищала «державні інтереси» у зв’язку з незаконним вибуттям із власності держави гуртожитків, то після намагання суду відвести від справи прокуратуру чи не головним аргументом став захист 40 неповнолітніх дітей, які проживають y цих гуртожитках.
За словами прокурора Максима Вакуленка, оскільки неповнолітні не можуть самостійно захищати свої права, держава повинна брати під охорону кожну дитину.
Саме з метою захисту прав неповнолітніх, відповідно до норм діючого, на час пред’явлення позову, законодавства прокуратура представляє y цій справі інтереси громади. «Сьогодні y своїй діяльності ми маємо користуватися практикою Європейського суду з прав людини.
Є закон, який регулює цю діяльність. Позиція Європейського суду з прав людини має наступне відображення: y разі належності особи до найменш захищеної категорії населення (діти, люди літнього віку тощо) і також коли порушення стосується великої кількості людей, вступ прокурора до цивільного провадження є виправданим та не порушить принципу рівності.
У даному випадку порушення стосується і тих, і тих», — пояснює прокурор.
До слова, останні зміни до чинного законодавства та Конституції звужують коло повноважень прокуратури.
Наразі змінами визначено, що прокуратурою здійснюватиметься лише представництво інтересів держави та лише у виключних випадках.
Як зауважує Максим Вакуленко, функцію представництва громадян візьмуть на себе адвокатура та центри безоплатної правової допомоги.
Проте, оскільки закон зворотної дії y часі не має, то цей позов прокуратури буде доведений до позитивного завершення.
«Не можу пояснити, чому в умовах боротьби з корупцією y прокуратури забирають найменш корумповані напрями роботи. Не розумію, як робота з найменш захищеними верствами населення може бути корумпована. Добре створювати в державі нові інституції захисту прав громадянина, але водночас навіщо ліквідовувати ті, які вже мають досвід роботи у цьому напрямі»,— коментує прокурор.
Людей — на вулицю?
Усі три гуртожитки y Вишневому побудовані ще за часів Радянського Союзу: у 1963-му, 1976-му та 1983-му роках. Саме цей «історичний фактор» додав роботи прокуратурі, оскільки пошук документів iз радянських архівів забрав чимало часу.
За словами Вакуленка, після моніторингу п’яти архівів вдалося знайти матеріали з часів будівництва гуртожитків.
Утім запису про реєстрацію договору купівлі-продажу житлового будинку y виконавчому комітеті місцевої ради, як того вимагав ЦК Української РСР (він діяв на момент правовідносин), знайти не вдалося. Ймовірно, кажуть y прокуратурі, договір не реєструвався, a тому угода не дійсна.
Попри те, що відповідачі під час судових засідань так і не змогли пояснити, як отримали y власність три житлові комплекси загальною площею майже 11 тисяч кв.м, наразі вони все ще залишаються власниками гуртожитків.
Як наслідок, отримують з людей, яких практично поставили y безвихідне становище та зробили їх власними заручниками, колосальні прибутки.
Наразі y гуртожитках — чи то «нежилих приміщеннях» (як вони зареєстровані) —проживає близько 3 тисяч осіб.
Переважна більшість мешканців через загрозу виселення уклала з власником гуртожитків договір оренди.
За словами мешканця одного з гуртожитків Івана Гуменюка, за кімнатку 16 кв.м (спільну ванну і кухню) він змушений платити близько трьох тисяч гривень.
A це лише трохи менше оренди однокімнатної квартири y столиці. Крім того, у договорі зазначається, що ціна квартплати може змінюватися.
Оскільки такий договір оренди уклали не всі мешканці — y гуртожитках наростає борг. Це, y свою чергу, призводить до систематичних відключень електроенергії, водопостачання та тепла.
Хлопець каже: якщо в «один прекрасний день» людям відключать усі зручності, то житлові приміщення таки перетворяться на нежитлові.
Поки справа перебуває y суді апеляційної інстанції, прокурор Максим Вакуленко щодо провадження нічого не прогнозує.
Мовляв, суду достатньо було б посилань на два закони, щоб позов задовольнити, проте, незважаючи на беззаперечну доказову базу, судова тяганина триває вже майже два роки. Адже судитись проти суддів у суді — надзвичайне завдання у сьогоднішніх умовах.
