Щирість Мавки польової

У Києві 9 грудня відкриється виставка проекту «Щирі». Історія цієї ініціативи розпочалася наприкінці 2014 року, коли 15 українських зірок знялися для благодійного календаря у традиційних українських костюмах. Тоді весь наклад першого календаря розійшовся за 48 годин; було зібрано 200 тисяч гривень, які передали Волонтерській сотні. Цього року всі кошти від продажу календарів буде спрямовано на розвиток і підтримку регіональних етнографічних музеїв України.

До 16 українських зірок, які взяли участь у фотозйомках для цьогорічного благодійного календаря «Щирі», присвяченого традиційному українського костюму, приєдналася і легендарна Ада Роговцева. «Завдяки своїм ролям та активній громадській позиції Ада Миколаївна є справжнім символом України, — говорить Наталія Кравець, організатор проекту, керівний директор ТЦ «Домосфера» (саме там проходитиме виставка). — Більше того, вона з юності колекціонує український одяг і підтримує національні традиції у своїй родині. Коли Ада Миколаївна погодилась на зйомку не одна, а з донькою та онукою, перед нами постало непросте завдання — підібрати три рівнозначних костюми з одного регіону для жінок різного віку».

  Ада Роговцева разом із донькою Катериною Степанковою й онукою Дашею позували у костюмах Чернігівського регіону кінця XIX — початку XX століття. «Візиткою чернігівського костюму в цей час були намітки — рушникоподібні головні убори довжиною до 3-4 метрів та шириною 50—75 сантиметрів, — розповідають стилісти зйомки Антоніна Белінська та Марічка Квітка (Український iнститут iсторії моди). — На Чернігівщині жінки вміли зав’язувати їх різними способами: в одному селі нараховувалось до 5-7 способів. Намітки — один із найбільш архаїчних елементів українського вбрання. За рахунок тонкої білої тканини вони створювали світлий і легкий образ: спадали на спину і ніби окриляли жінку. До слова, на Західній Україні традиція наміток прожила найдовше: там жінки й досі вміють їх зав’язувати».

«Мені захотілося, щоб у «Щирих», такому вишуканому і серйозному проекті, показали три покоління моєї родини, три покоління тих, хто відданий Україні всім своїм єством, — говорить Ада Роговцева. — Вишиванка була зі мною усе моє свідоме життя. З дитинства мене супроводжувала фотографія мами в українському костюмі. Я побачила її вперше років у вісім — тоді була окупація, війна, голод-холод, дрантя. Ця фотографія з мамою у пишному вінку мене зачарувала, вона була ніби з іншого світу. Я бережу її, вона досі висить у мене на стіні. Потім, у 18 років, я вже приміряла український костюм на себе — грала наймичку у «Фата Моргана». Далі були елементи українського вбрання у ролі Мавки Польової у «Лісовій пісні» Лесі Українки, роль у «Котигорошку». Коли я їздила по Україні, завжди заходила на базар і купувала собі українську сорочку або рушник. У мене вдома навіть стояла велика скриня з українським скарбом — дуже багато намиста, сорочок, рушників. Зараз у нашій родині є традиція — на всі свята вдягати українське. Пам’ятаю, ми зустрічали Новий рік у Карпатах з родиною та друзями, і моєму онуку було лише піврочку, але навіть він був у вишиванці».