Системно і на випередження: на наших стадіонах знову фіксують прояви нацизму

Про існування у світі структури, що має серйозний вплив на футбольне життя, — FARE (Football Against Racism in Europe) — в Україні дізналися в 2013 році, коли після її рапорту ФІФА заборонила «синьо-жовтим» до 2018 року проводити на «Львів арені» матчі планетарного відбору.

У статуті FARE зазначено, що зусилля всіх її учасників — окремих персон, неформальних груп, організацій — спрямовані на боротьбу проти будь-яких форм дискримінації у  футболі: расизму, ультраправого націоналізму, сексизму, транс-та гомофобії тощо. А в матчі відбору на чемпіонат світу-2014 між збірними України та Сан-Марино у Львові спостерігачі цієї організації зафіксували використання українськими ультрас нацистської символіки та расистської риторики, котра, власне, й стала підставою для суворої дискваліфікації «Львів арени», де тепер наша національна збірна не може грати матчі кваліфікації на ЧС-2018.
 

Здавалося, що після такого суворого покарання вітчизняні футбольні чиновники мали б уже кілька років наводити порядок у цьому, проте займатися виховною, роз’яснювальною роботою у вболівальницькому середовищі ніхто, схоже, не поспішав. Варто нагадати, що покарання, винесене у 2013 році ФІФА щодо фанатських витівок на «Львів арені», мало відтермінований характер. Обіцяний дисциплінарними органами «матч без глядачів», який мав відбутися в розпал кваліфікації на ЧС-2014 (Україна — Польща), нашим футбольним функціонерам удалося перенести на старт відбору наступного «мундіалю» (Україна — Ісландія). При цьому вердикт, що стосувався «Львів арени», не розповсюджувався на матчі відбіркового циклу Євро-2016.
 

Тож, по суті, перше серйозне рішення в контексті антидискримінаційної боротьби ФФУ зробила лише місяць тому, коли за прояви нацизму, зафіксовані на матчі ЧУ між «Волинню» та «Дніпром» (22 жовтня), заборонила глядачам відвідувати два домашні поєдинки лучан.

Щоправда, заходи впливу, коли через дії невеличкої групки «активістів» страждає незрівнянно більша група людей, навряд чи дадуть суттєвий ефект. Боротися з дискримінаційними правопорушеннями на трибунах стадіонів повинні профільні органи, працюючи, так би мовити, системно й на випередження. Гасіння вогнищ займання в різних місцях — це відверто паліативні методи, дієвої користі які навряд чи принесуть. Начебто покарали львівських ультрас. «Загасили» активність найбільш заповзятих луцьких фанів. А тут тобі  на — у Харкові  новий «вболівальницький демарш».
 

Хотіли, було, у ФФУ порадувати місто великим футболом, котре останні три роки не мало можливості приймати міжнародні поєдинки, а влітку взагалі залишилося без команди майстрів, а фанати взяли й підклали функціонерам «свиню», знову змусивши FARE писати рапорт до Міжнародної федерації футболу про чергові прояви нацизму на українських стадіонах, котрі, до слова, можуть вельми дорого обійтися нашій збірній.
 

Загалом, традиційним у таких випадках покаранням — проведенням національною збірною ще одного матчу без глядачів — справа може й не обмежитися, оскільки під час розгляду справи вже йтиметься про злісне порушення правил поведінки та дисципліни на трибунах українських футбольних арен.

За таких обставин, не виключено, українську збірну можуть уже покарати очковим штрафом чи взагалі дискваліфікувати з відбіркового турніру ЧС-2018. Наразі у ФІФА чекають від ФФУ роз’яснень інциденту, котрий мав місце 15 листопада під час товариського поєдинку між збірними України та Сербії. Подейкують, що у листі-відповіді федерація намагатиметься залагодити інцидент, наголошуючи на тому, що нацистські «речівки» вигукувала невеличка група людей (проти них, до речі, вже відкрито кримінальну справу) впродовж короткого часу, а стадіон при цьому таких «активістів» узагалі не підтримав. 
 

Як видно, роботи у ФФУ накопичилося чимало. Окрім приємних справ, пов’язаних з організацією фіналу Ліги чемпіонів-2018, мусять працівники цієї інстанції попрацювати й над не зовсім привабливими проблемами «договірняків» та дискримінації на вітчизняних стадіонах. 

Уроки хорошої поведінки