Три роки тому режим Януковича припустився фатальної для себе помилки.
Протести проти відмови тодішнього керівництва країни укладати угоду про Асоціацію з ЄС станом на перше грудня 2013 року тривали вже десятий день і були, відверто кажучи, доволі млявими. Швидше за все, акція на Майдані просто вичахла б, а протестувальники— розійшлися б.
Однак у ніч на 30 листопада були по-звірячому побиті студенти, а 1 грудня 2013-го після ще одного побоїща на Банковій Революція набула другого дихання і мотивацію стояти до кінця. Тепер уже не так через провалену євроінтеграцію, як через методи правління Януковича і К°.
Сутички на Банковій під час Революції гідності супроводжувалися появою грейдера, котрий намагався протаранити лави міліції, що охороняла адміністрацію Президента. В якийсь момент «верхи» на грейдері опинився Петро Порошенко — тодішній позафракційний депутат парламенту і нинішній глава держави.
Пізніше він пояснював журналістам, що намагався зупинити невідомих провокаторів у масках, адже на той момент протести на Майдані позиціонувалися як винятково мирні. До вбивства першого з когорти Небесної сотні — Сергія Нігояна — лишалося ще понад півтора місяця...
Учора «свято грейдера» мали намір відзначити радикальні політичні сили України. «Запрошуємо всіх згадати події 2013 року та нагадати новій владі, що трапляється, якщо українців не хочуть почути. Збираємося 1 грудня о 17:00 на майдан Незалежності», — йшлося у повідомленні на сайті «Правого сектору».
Своє слово збиралася сказати й Організація українських націоналістів — від її імені комбат Микола Коханівський заявив, що нинішній владі на виконання вимог (наприклад, щодо виключення з мінського переговорного процесу Леоніда Кучми та звільнення політв’язнів) ОУН давала час до 1 грудня 2016 року. А відтак діятиме «більш жорстко».
А тим часом соціологи констатували різке падіння довіри до дій нинішньої влади.
«За ці три роки ставлення до владної верхівки істотно погіршилося. На початку Майдану в 2013 році вже після першого місяця рівень довіри до низки персон зашкалював. До Кличка була довіра до 50 відсотків у грудні 2013 року. До Порошенка і Яценюка — за 40%. До Тягнибока довіри було трошки менше, але в межах 35 відсотків, які теж є досить потужним показником. На даний момент про такий рівень довіри можна лише мріяти», — каже соціолог Ірина Бекешкіна.
«У суспільстві існує дуже сильне розчарування, яке, безумовно, пов’язано, перш за все, з початковим зачаруванням. Здавалося, що після таких випробувань і жертв нова влада вже не допустить помилок старої. Причому цих людей суспільство буквально винесло у владу. Тому люди були переконані, що тепер уже ситуація буде іншою. Замість цього народ бачить, що віз і нині там», — додає вона.
«На жаль, серед тих, хто, так би мовити, вийшов iз Майдану, з’явилося багато людей, які таким чином зробили собі кар’єру. Є ті, хто стали депутатами, пішли в уряд, і не можна сказати, що в усьому вони виправдали надії. Вони злилися з рештою маси депутатів, і ніхто окремо їх рейтинги не вимірює. Сама ж Верховна Рада в нинішньому складі вкрай негативно сприймається суспільством. Так і вийшло, що хтось загинув, а хтось кар’єру зробив», — коментує колега Бекешкіної Євген Головаха.
Коли ми готували цей номер до друку, стало відомо про обмеження руху на центральних вулицях міста — через мітинг-ходу, заанонсовану ОУН до адміністрації Президента.
