Знав, що робить: Магнус Карлсен захистив звання чемпіона світу

Утім у Нью-Йорку, де впродовж останніх двох тижнів Карлсен захищав чемпіонський титул, дива все ж не сталося. Нехай і з великими труднощами, але іменитий норвежець довів, що недаремно вважається королем світових шахів, утретє поспіль вигравши матч за шахову корону.
 

Нагадаємо, що два попередні чемпіонські протистояння, котрі Магнус грав з Віші Анандом, він вигравав достроково. Натомість із Карякіним йому довелося зіграти по максимуму. Справа, щоправда, до останньої фази «тай-брейку» — армагеддону, не дійшла, утім усі відведені регламентом 12 класичних партій і власне сам «тай-брейк» шахісти грати були змушені.

Врятуватися від провалу в «основний час» Карлсену вдалося в десятій партії, коли білими він завдав опоненту, котрий у протистоянні з фаворитом зробив ставку на захисну модель гри, першої в матчі поразки.

Загалом, у чемпіонському матчі Карякін дуже добре оборонявся, проте в 10-й партії можливістю зробити форсовану нічию не скористався. «Думаю, що це і був поворотний момент у матчі», — зізнався згодом росіянин. Водночас помилок, окрім невдалих ходів, зроблених у 8-й партії, Карлсен більше не припускався.
 

Декому здавалося, що перший номер рейтингу ФІДЕ шукатиме шлях до загальної перемоги в заключній класичній партії, проте, граючи білими, норвежець ризикувати не став і розписав швидку нічию. «Хочу вибачитися за свої дії: причину подібної гри я поясню згодом», — заявив після мирного завершення «класики» норвезький гросмейстер.

Відмовляючись від боротьби в 12-й партії, Карлсен свідомо йшов на «тай-брейк», де, як йому здавалося, він матиме більшу перевагу над опонентом. Подібний хід норвежця сподобався не всім.

Так, знаний англійський гросмейстер Найджел Шорт у своєму «твіттері» написав: «Якби це була страва, придбана мною в ресторані, я б її обов’язково повернув шеф-кухарю». Водночас організатори поєдинку заявили: квитки, придбані глядачами на 12-ту партію, будуть дійсними й у день «тай-брейку».
 

Та Магнус знав, що робить. «Я не мав точної інформації щодо нашого з Сергієм рахунку в рапід-партіях, але був упевнений у своїх силах. Моя перевага була в тому, що я не забивав особливо голову підготовкою до дванадцятої партії, а суперникові довелося це робити. До того ж я порахував, що розіграти звання в чотирьох партіях, а не в одній — непогана ідея», — таким, власне, й було пояснення Карлсена своїх кроків, зроблених наприкінці основної частини матчу. 
 

Регламент поєдинку за шахову корону передбачав, що серія «післяматчевих шахових пенальті» складатиметься з трьох раундів — «рапіду», «бліцу» та армагеддону. І, як і передбачав Магнус, уже після перших чотирьох партій «тай-брейку» долю чемпіонства було вирішено. У першій парі партій «рапіду» нікому з суперників не вдалося перемогти. Натомість у другій серії цього дійства Магнус двічі змушував Карякіна капітулювати.

«Дякую супернику за поєдинок, виграти титул було дуже-дуже непросто», — сказав Карлсен, котрому 30 листопада випало приймати вітання не тільки з виграшем чемпіонського поєдинку, а й зі своїм 26-м днем народження. Карякін же констатував, що останні партії матчу провів нижче своїх можливостей і визнав закономірність успіху свого візаві.