«...Хто ж є на світі, щоб був без гріха»,

Із гіркотою та сарказмом спостерігаю за бурею у склянці води щодо електронного декларування депутатів Верховної Ради та інших високопосадовців. Народна приказка твердить, що пани, як дУрні, що хочуть, те й роблять. Та й справді, що може поганого для себе зробити «зграя скотиняк із противними мордами» (визначення Ю. Тимошенко, О. Ляшка, В. Рабиновича). Уже лише цієї характеристики самих себе «поважними опозиціонерами» досить, щоб простий люд не сумнівався в тому, що йде жорстока боротьба за владу, а звідси напряму — за можливість і надалі дерибанити народне добро. 

Я пам’ятаю, як свого часу панi Ю та ще один «реформатор» С. Тігіпко розповідали, що починали накопичувати свої статки з торгівлі кедами, джинсами та іншим іноземним шматтям. Прикриття ніби й непогане, тільки сотні інших, що займалися схемою «купи дешевше — продай дорожче», не досягли такого фінансового успіху, як згадані вище персони.

Зрештою, з е-декларації Ю. Тимошенко випливає, що вона — одна з найбідніших народних депутатів, та ще й та, за її словами, яку гнітили всі президенти України. Її дійсно гнітила проукраїнська позиція Президента Віктора Ющенка, його протистояння намаганню неофашиста Путіна підпорядкувати собі Україну, знищити Грузію як незалежну самостійну державу. А щодо В. Януковича, то всі добре пам’ятають, що спершу це було братання, намагання поділити владу на двох. Не вийшло. Його зажерливість призвела до сумних наслідків. Він успішно пішов у небуття. Тепер же пані Ю. розправила крила й постійно веде атаки на все позитивне, що є в діяльності влади. Їй заважає законопроект про спецконфіскацію, бо ж треба щось таке шукати, що допоможе їй дестабілізувати ситуацію в Україні, наблизити перевибори Верховної Ради та Президента України.

Чому її не хвилюють незбагненні статки бага­тьох народних обранців? Чи вона не знає, якою «непосильною працею» все це нажито? Чому вона не сприяє створенню Антикорупційного суду?

Ще великий філософ Г. Сковорода зазначав, що «кожному рот дере ложка суха. Хто ж є на світі, щоб був без гріха». Тільки такий гріх наших народних депутатів та інших держслужбовців надто дорого обходиться українському народові. Тож сподіваюся на те, що це нам допоможе на наступних виборах не проголосувати за цих «борців» за наше щастя. Що ми, хоч і поступово, але успішно відстоюватимемо моральні цінності, утверджуватимемо демократичні принципи управління державою.

Як зазначається у Святому Письмі, «все в житті винагороджується... але кожен отримає те, чого вартий».