Новоявлені цензори: транспортна компанія відмовилась відправляти на Донбас історичну книжку

Пригадуєте, як свого часу Національна комісія з питань захисту моралі визнала книжку  Адольфа Гітлера «Майн кампф» такою, що не відповідає українському законодавству?

 

Бо пропагує фашистську ідеологію та розпалює національну і релігійну ворожнечу. Такий висновок зробила ціла група поважних експертів.

 

А от у транспортній компанії «Ін-Тайм» право цензурувати друковані видання надано звичайним вантажникам та операторам.

 

Кинувши оком на назву книжки й швиденько погортавши її, ці «фахівці» здатні вмить визначити, чи несе видання якусь загрозу співвітчизникам.

 

Принаймні такий висновок напрошується після історії, яку розповів «УМ»  професор Інституту археографії й джерелознавства НАН України Віктор Брехуненко, співатор книжки «Братня» навала».

 

21 листопада він прийшов до відділення компанії «Ін-Тайм», що в Ірпені.

 

«Я мав відправити в Краматорськ на Донеччину 32 примірники вищезгаданої книжки. Призначалися вони для шкільних бібліотек міста, — розповідає пан Віктор. — Посилка вже була запакована, але мені сказали, що мають її оглянути. Мовляв, є відповідне внутрішнє розпорядження компанії для відравлень на схід. Я не заперечував, адже нічого забороненого відправляти не збирався. Однак щось у моїх книжках вантажника насторожило, з примірником він пішов до оператора, а вже за мить ці два «цензори» ухвалили вердикт: посилку не приймуть, оскільки вона містить провокаційні й агітаційні матеріали. Й послалися знову ж таки на якесь внутрішнє розпорядження».  

 

Віктор Брехуненко вухам своїм не повірив. «Хлопці, ви знущаєтесь? Чи, може, Путіна тут чекаєте?» — все ще не міг повірити, що це відбувається з ним, доктором історичних наук, на 26-му році української незалежності! Вражений таким нахабством і невіглаством він усе ж домігся, аби йому дали письмову відмову.

 

В ній читаємо: «у зв’язку з забороною перевезення агітаційних матеріалів за правилами компанії».

 

Тут варто сказати кілька слів про саму книжку, яка так налякала інтаймівських хлопців. Книжку, яка є в кожній роті зони АТО, — 400 її примірників відправили туди через капеланів УПЦ КП.

 

«Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ — ХХІ ст.» побачила світ на початку року.

 

Її автори, четверо українських істориків, намагалися відстежити багатовікове збройне протистояння українського світу російській експансії, яка сягає своїм корінням середини XII ст. — пограбування та руйнування Києва військами князя Андрія Суздальського.

 

Нинішня війна за незалежність, яка розпочалася в лютому 2014-го у відповідь на агресію Москви, — логічне продовження попередніх війн українців проти загарбницьких планів Кремля, які не мають нічого спільно з декларованими «братерськими стосунками».

 

Ставлення Москви щодо України завжди було дуже послідовним у своїй меті — загарбати українські землі та асимілювати українців, наголошують автори. 

 

Звісно, якби такі книжки читали на Донбасі раніше, то, ймовірно, не мали б ми там тих проблем, які маємо сьогодні. Та й не тільки на Донбасі варто читати таку літературу, а в Ірпені, виявляється, теж.

 

Бо мізки переважної більшості українців настільки запудрені російськими міфотворами, що й досі не готові сприймати правдиві історичні факти. От і виходить, що на путінську «п’яту колону» в Україні можна натрапити у найнесподіваніших місцях, наприклад, у відділеннях транспортних компаній.  

 

Ця невдала спроба позбавити схід українського слова, ізолювати його від українського інформаційного простору становить загрозу національній безпеці, вважає Віктор Брехуненко.

 

І відповідним органам варто поцікавитися, хто і навіщо видає подібні «внутрішні циркуляри» в країні, де не існує цензури й обмежень на пересилку літератури, зате є багато проблем із самоідентифікацією.

 

«Війни виграють спочатку в головах, а вже потім на полі бою», — резонно зауважує Віктор Брехуненко.  

 

До речі, книжки, з яких усе почалося, таки дісталися Краматорська — того ж дня вони вирушили на схід «Новою поштою», де жодних проблем із відправкою не було...