У Києві розгорілася суперечка довкола старої будівлі на Андріївському узвозі, 8. Це будівельний комплекс, що містить кілька споруд — 2 житлові будинки, що виходять на вулицю, і службові флігелі. Будинок зведено у стилі неоренесанс наприкінці XIX — на початку XX ст.
Колись це було помешкання середніх прошарків населення. На оренду приміщення, а саме службового флігеля, нині є двоє претендентів — київський театр «Колесо» та художник Анатолій Гайдамака.
Цікаво, що адресу флігеля тепер позначають як Андріївський узвіз, 8-а, хоча, згідно зі «Зводом пам’яток історії та культури України» 1999 року, будівля на Андріївському узвозі є єдиною і неподільною, звідки з’явилася частинка 8-а, що нині стала предметом суперечки, — невідомо.
Театральне «Колесо» і Гайдамака
Київський академічний театр «Колесо» був заснований наприкінці 1988 року. Театр має два сценічних майданчики та арткав’ярню, сьогодні його колектив налічує 50 людей. Попри те, що він камерний, за час свого існування вже прийняв 300 тисяч глядачів.
«Колесо» за майже 30 років об’їздило мало не півсвіту. Від початку заснування театр незмінно містився саме в будівлі за адресою Андріївський узвіз, 8.
Садибу було обладнано під театральне приміщення, проте колектив підлаштовувався під особливості будівлі, а не навпаки, тобто повністю зберіг її первісний вигляд.
Також театр дотримується всіх охоронних зобов’язань, про що йшлося на засіданні Комісії з питань культури, туризму та інформаційної політики.
Другий претендент на флігельне приміщення — Анатолій Васильович Гайдамака — український художник-монументаліст. Він — народний художник України, лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч мистецтв. З останніх його робіт — проект пам’ятного знаку Захисникам Маріуполя з військовим храмом, проект храму з музеєм ікон і музеєм затоплених сіл у Черкасах.
Анатолій Гайдамака був головним художником Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні», також він автор проектів меморіалу «Бабин Яр», Меморіалу жертвам Голодомору 1932-1933 рр., проекту розвитку меморіалу «Биківнянські могили», комплексного рішення та реалізації художнього оформлення музею «Чорнобиль» та багатьох інших — загалом близько 40 архітектурних об’єктів. Брав участь в українських та міжнародних виставках, зокрема, у Швеції, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині.
Флігельну частину приміщення на Андріївському узвозі, 8 для Анатолія Васильовича 30 років орендувала Спілка художників України. Три роки тому, коли термін оренди сплив, Спілка його не продовжила. Нині художник хоче орендувати флігель власним коштом.
Частина приміщення, яку орендував Анатолій Гайдамака, нині у занедбаному стані, навіть більше — є загроза її руйнації. Оскільки це єдиний комплекс, то її руйнування може спричинити знищення всього будинку.
Що пропонують сторони?
Театр «Колесо» хоче орендувати приміщення, залишивши у комунальній власності, тобто власності Києва. На відновлення аварійної частини гроші пообіцяв виділити Департамент культури, тож театр не претендує на приватизацію будівлі. Керівництво «Колеса» планує використовувати його як ще один сценічний майданчик для молодих режисерів та акторів. Зрештою, міг би бути такий собі мистецький комплекс.
— Щороку ми граємо приблизно 300 вистав. Ця цифра постійно збільшується. Ми є учасниками Міжнародних проектів та фестивалів по всій Європі , де маємо безліч нагород. І ще, протягом існування театру ми виступили ініціаторами чотирьох міжнародних театральних фестивалів, один з яких — фестиваль моновистав «Відлуння» — проводимо щорічно майже 20 років. У червні хочемо провести перший міжнародний фестиваль камерних театрів, тобто запросити колективи з інших країн до Києва, — розповідає художній керівник Ірина Кліщевська.
— От-от театр презентує спільну українсько-грецьку виставу «Антігона» Софокла. Також ми беремо участь у проекті «Париж — Монмартр, Київ — Андріївський узвіз», уже відбувся перший етап: у квітні французький театр «Аталан» приїздив до Києва, а ми 10 жовтня повернулися з Парижа, де представляли свою виставу.
Умови Анатолія Гайдамаки такі: він здійснить реконструкцію флігельного приміщення, але якщо його віддадуть у довготермінову оренду — 49 років або з умовою дальшої приватизації.
— Там уся стеля списана автографами, це вже меморіал, там були тисячі людей, наприклад, там є автограф французького актора П’єра Рішара, а ще багато фотографій, тому це приміщення мені дуже дороге, це вже майстерня-музей, — розповідає Анатолій Васильович. — Хочу створити таке собі місце зустрічі тих людей, що вже колись там були, хочу, щоб там було спілкування, щоб було збережено традиції. Підвалом я не користуюся. Якщо мені дадуть оренду на рік, то ремонт робити не збираюся, бо потім знову треба її поновлювати. До речі, я досі плачу за оренду.
На моє запитання, чому саме 49 років, Анатолій Гайдамака відповів:
— Заводи, землі дають на 49 років. Ну така цифра, можна 48. Тоді я туди вкладу гроші. Але я повторюю — я не збираюся його забудовувати, я поважаю київський дворик.
Насправді тамтешній підвал потребує не просто капітального ремонту, а реконструкції, причому негайної. Металеві балки, що тримають стелю, а заразом і горішні поверхи, та аварійні труби комунікацій тримаються практично на чесному слові.
Питання оренди приміщення розглядали вже кілька разів. Столична Комісія з питань культури, туризму та інформаційної політики підтримала пропозиції театру «Колесо» і підготувала відповідний проект щодо передання саме йому цього приміщення. Натомість Комісія з питань власності, що є профільною, підготувала власний проект, на попередніх засіданнях підтримала художника Анатолія Гайдамаку і от-от має озвучити остаточне рішення. Після цього останнє слово буде за депутатами Київради, які й мають розв’язати питання оренди флігельного приміщення.
Чим загрожує будинку... приватна власність?
Чому приватизація будівлі лякає? Бо зазвичай приклади приватизації старих будинків у Києві — це сумні історії їхнього знищення. Ми вже розповідали, як нині не можна знайти власників багатьох пам’яток архітектури на Подолі — будинки стоять пустками, руйнуються або ж власники їх зносять, натомість зводять страхітливі висотки.
На підтвердження цього можна навести лише такий приклад: серед 6 аварійних будинків на Андріївському узвозі п’ять у приватній власності.
Як з’ясували в «Доступі до правди», наприклад, будинок № 9 на Андріївському узвозі, належить 96-річній донеччанці Марії Сергіївні Шевченко. Ця пам’ятка архітектури, будинок 80-х років XIX ст., в аварійно небезпечному стані.
Балансоутримувачем будинку № 26 є депутат Бориспільської РДА Вадим Миколайович Марисенко. Будівля так само в аварійно- небезпечному стані. А от власник будинку №24 взагалі невідомий.
Сьогодні Андріївський узвіз більше нагадує вулицю-привид: будівлі під брезентом, будівлі з деревами на даху, пустки замість садиб, розбиті вікна. Лице унікальної вулиці практично втрачене. Зосталося кілька будівель, що ще тримаються, проте — чи надовго.
Тож суперечка, що розгорілася, має бути вирішена насамперед в інтересах будівлі — щоб її, як одну з небагатьох, що лишилися на цій історичній вулиці, врятувати.
Цікаво, що обидві сторони конфлікту говорили про одне й те саме — що узвіз нікому не потрібен як історична пам’ятка, а лише як клапоть коштовної землі, за який потім можна буде мати хороші дивіденди.
Наприклад, уже зачинено будівлю №10 — раніше там містилися гончарі, була виставкова зала, крамничка, тепер у вікнах можна побачити ознаки руйнувань.
І ще одна цікава деталь: буквально нещодавно на одному з сайтів з’явилося повідомлення «Продам квартиру в новому домі на Андріївському спуску».
Після того як люди почали обурюватися, це повідомлення з сайта прибрали, проте навряд чи це розв’язало проблему глобально, найімовірніше, що той «новий дім» таки з’явиться.
