Коли диригент — у ролі
Діда Мороза
— Юріє Володимировичу, який свій музичний проект любите найбільше?
— Ми зараз працюємо з різними програмами, вже перевіреними, і постійно експериментуємо. А починалось усе з гірких обставин, коли я прийшов до філармонії: пуста зала і принизлива для музикантів непотрібність у місті з населенням більше мільйона.
Перші кроки були спрямовані на те, щоб пробудити інтерес до академічної музики і взагалі до філармонії. Ми започаткували кілька шоу і переконали публіку, що філармонія — це не нудота і не місце, де сплять. Аудиторія сама підказала нам подальші кроки, тому музичні програми складались як із популярних творів, так і з не зовсім легких для «непідготовленого слухача».
Я вважаю, що знайти свого слухача і підготувати його нам вдалося.
— Вам доводилось не тільки диригувати, а й виступати в ролі Діда Мороза?
— Дід Мороз, шампанське і розіграш призів з’явились на «Янко-шоу», яке завжди відрізняється невимушеною, довірливою атмосферою. Ми ламаємо «паркани» між виконавцями та публікою і залучаємо її до активної творчості. Якщо згадати історію, то ми не «відкрили Америку», все це було в класичну епоху і в XIX столітті.
Політика Мендельсона в Лейпцигській філармонії полягала в тому, що він міг програмою концерту задовольняти смаки публіки. Водночас він примудрявся виконувати Баха і Бетховена, неприйнятних у той час.
— Музика кіно займає вагоме місце в репертуарі оркестру філармонії. Із чим це пов’язано?
— Для кіно музику пишуть відомі композитори, а виконують її першокласні оркестри. Чому нам її не грати? Ця музика на слуху сучасної людини і подобається багатьом, різним поколінням слухачів.
Плюси є в тому, що вона пов’язана з візуальними образами і асоціативними емоціями. Сьогоднішня людина мислить «кінематографічно». У нас є унікальний проект «Музика світових кіностудій», і ми його продовжимо в новому залі.
— Ще одна із програм — «Ефект Моцарта», куди ви запрошуєте вагітних. Це чия була ідея?
— Я пишаюсь цією програмою, у мене є патент на цей проект. На концерти з циклу «Ефект Моцарта» приходять молоді люди з маленькими дітьми або ті, що чекають народження дитини.
Як позитивно музика впливає на мозок — досліджень дуже багато. До речі, у цьому проекті поряд із професійними музикантами грають діти.
«Бачив пюпітр, на якому вже утворилися ями від пальців...»
— Ви часто берете участь у міжнародних фестивалях. Яка поїздка вам запам’яталась?
— Незабутнім враженням для мене є мій виступ у Віденській філармонії. Це було п’ять років тому. Кожен диригент мріє про виступ у такій залі. Я бачив пюпітр, на якому вже утворилися ями від пальців диригентів, що перегортали ноти. Після виступу, коли всі пішли з зали, я ще довго стояв і заспокоював свої почуття. Ніколи не забуду золоту доріжку — всю в дзеркалах.
Після того вирішального виступу для мене відкрилися практично всі концертні зали Європи і не тільки. Я об’їздив всю Німеччину, Чехію, Іспанію. Мені подобалось виступати в Будапешті і в Єгипті, у філармонії імені Антоніна Дворжака, в Сеулі і в Dallas Symphony в Сполучених Штатах Америки.
— За кордоном працює багато музикантів — харків’ян. Роман Рєзнік, Денис Северін, Антон Холоденко. Чи допомагають вони влаштовувати міжнародні виступи вам і оркестру філармонії?
— Ні, це ми їм допомагаємо. Сьогодні продюсер у Відні займається моїми виступами як диригента, а також для оркестру філармонії. Останній виступ симфонічного оркестру в Парижі проходив у концертній залі на площі Пантео в жовтні.
Ми зробили благодійну акцію, до якої долучились наші співвітчизники-солісти. Виступ складався з музики світових шедеврів і української музики Миколи Стецюна і навіть Гімну України. Усі кошти, майже 2000 євро, передали в Україну для дітей загиблих на фронті бійців.
В Іспанії у нашого симфонічного оркестру зараз пріоритетне право при узгодженні концертів. Наш колектив у хорошій формі і може зіграти нову програму з солістом із кількох — навіть двох, трьох — репетицій.
Ми працюємо з колишніми харківськими музикантами вдома, коли вони приїздять до Харкова в гості, до своїх рідних. У грудні чекаємо виступ Романа Рєзніка з нашим оркестром. У листопаді, 27 числа, ми запросили Олександра Гаврилюка, який привезе програму з творів Бетховена і Чайковського. Він відомий піаніст і меценат, який народився у Харкові.
— На який термін розписані концерти симфонічного оркестру нині? Чи дотримуватиметесь балансу виступу вітчизняних і закордонних виконавців у новій органній залі?
— Розклад для оркестру ми завжди робимо до кінця сезону, до серпня. Плануємо в новій залі додати більше нових концертів, але не закордонних, а вітчизняних.
Я б із задоволенням запросив грати в оркестрі музиканта з іншої європейської країни. Питання, як забезпечити йому заробітну плату, наприклад, як у Швеції, — 2000 євро. Така практика є поширеною у симфонічних оркестрах і дає стрімкі результати.
У нас знову пройдуть джазові вечори з Сергієм Давидовим, а також виступи учнів шкіл естетичного виховання. Відбудеться у грудні вечір музики для бандури, а також львівські музиканти привезуть «Історію солдата» Ігоря Стравінського в авторській версії, диригент Сергій Хоровець, постановник Сергій Наєнко.
Щодо органу, то кожен органіст відкриває цей інструмент індивідуально, тому й звучить орган неоднаково. Тим більше, наш інструмент — із необмеженими можливостями. Нам би хотілося залучити різних виконавців, для цього ми запросили солістку— органістку Домського собору (Латвія) Іоланту Баринську, Володимира Кошубу (Київ).
Попередньо є домовленості з диригентом Аліном Власенком (Київ), який зараз готує нову програму зі студентським симфонічним оркестром ХНУМ ім. І. Котляревського і диригентом Урсом Шнайдером (Швейцарія).
— Чи не пробували звертатися до спонсорів?
— Зі спонсорами — туго.
