Юлій Цезар, що правив Римом, колись вимовив майже те саме. Відмінність була лише в останньому слові — «переміг». Але то був Юлій Цезар.
Недарма його згадують уже дві тисячі років. Нині чимало новоявлених реформаторів діють так само рішуче, як Цезар, але часто результат виявляється іншим. Відмінність в останньому слові: не «переміг», а «напартачив».
На цей раз невдача спіткала водну галузь, а саме Державне агентство водних ресурсів. У вересні нинішнього року його несподівано очолив молодий реформатор Павло Гвозденко. Павлу 35, і за освітою він фахівець з обробки металів тиском.
Мимоволі виникає запитання: «А де тут зв’язок із водою?». Виявилося, що зв’язок таки є, адже попереднім місцем роботи новоспеченого керівника було Державне агентство рибних ресурсів. Але тут виникає чергове запитання про зв’язок між обробкою металів і розведенням риби.
Як і належить будь-якому реформатору, новий виконувач обов’язків голови Держводагентства взявся за те, з чим бореться вся країна, а саме за корупцію. А на війні, як відомо, не обійтися без жертв.
Тож у свято ленінців — 7 листопада 2016 р. — новоспечений керівник своїм наказом увів нову структуру центрального апарату Держводагентства і за цим розпочав прийом на роботу нових співробітників.
Але тут виникла правова колізія. Набір нових працівників розпочався, коли наявний колектив не було звільнено. З великими натяжками з цим можна було б погодитися, якби за два місяці до цього працівників попередили.
Тож нині всі вони продовжують працювати на своїх посадах і на цих же посадах з’явилися новобранці.
Зрозуміло, що за кожним працівником є свій напрям роботи. Приміром, хтось управляє роботою насосних станцій і дає відповідні розпорядження в регіони щодо їх включення чи виключення.
Нова ж людина на цій самій посаді може мати інші погляди і вимагати протилежне. Що ж робити звичайному машиністу насосної у такій ситуації?
Зрозуміло, що ще більше запитань виникає щодо фахової підготовки нового виконувача обов’язків. Зрозуміло, що шукати її марно.
Це видно навіть з коментарів Павла Гвозденка на його власній сторінці у Facebook. Наприклад, там можна прочитати: «Перевірив роботу водогосподарсько-меліоративного комплексу Київщини».
Неточність тут у слові «перевірив». Було б більш чесно написати «почав ознайомлюватися», адже перевіряти можна лише те, що добре знаєш. До речі, водогосподарський комплекс Київщини — це лише невелика складова водогосподарського комплексу всієї країни.
Зовсім непростим він є у Карпатах, на Одещині, на Донбасі та й в інших регіонах. Як усім цим можна керувати, навіть не побувавши там, залишається загадкою.
До цього можна додати те, що водогосподарську галузь не можна порівняти з рибною. Як відомо, особливістю риби є те, що вона мовчить. Тож навіть якщо з нею не все гаразд, поскаржитися вона нікому не може.
Що ж до водного господарства, то ним є галузь економіки, яка забезпечує громадян країни та її господарську сферу водою. Ця вода повинна мати певну якість і подаватися постійно.
Для цього в країні створено понад 1100 водосховищ, збудовано низку каналів і водоводів.
Останніми, зокрема, вода подається в Миколаїв, Кривий Ріг, Харків, Мелітополь. Саме завдяки водогосподарській галузі здійснюється полив сотень тисяч гектарів посушливих земель, що за будь-якої погоди гарантує продовольчу безпеку країни.
На додаток до цього водогосподарська галузь захищає людей і господарські об’єкти від затоплення при повенях.
Для цього збудовано безліч дамб, берегозахисних споруд, водопонижуючих насосних станцій. Одні споруди перебувають у гарному стані, інші потрібно негайно ремонтувати.
Лише з короткого переліку сказаного видно, що управляти галуззю повинен лише фахівець.
Якщо цього не буде, уже найближчим часом у країні станеться біда, причому неминуче зі значними матеріальними втратами і людськими жертвами.
Це варто усвідомити і так званим реформаторам, і їхнім патронам.
Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ, доктор географічних наук
