Наші прислів’я відводять каші чільне місце у ряду символічних і найсмачніших страв.
«Борщ та каша — їжа наша». «Каша — то матір наша!», «Борщ без каші — удівець; каша без борщу — вдова» — це дуже маленька частинка того, що присвячує народ у своїй творчості смачному наїдку.
І цілком справедливо — як не крути, а каші ми готуємо дуже часто, любимо їх і шануємо. І не лише за смаки, які грають найрізноманітнішими палітрами.
Хоча б тому, що каша за одним і тим же рецептом щоразу вдається іншою і, як правило, щоразу смачнішою, ніби відчуваючи руку господині. А взагалі, всі каші — дуже корисні й поживні.
Із великої ягоди
Наразі очолює топ-парад каш гарбузова: уособлення барвистої осені й яскрава супутниця зими. Завоювавши довіру і любов наших предків, вона і досі — у фаворі й пошані.
До базового рецепта кожен додає ще і свої «родзинки» у вигляді тих самих родзинок, ягід і фруктів, горіхів, вершків, меду, варення.
Отже, на півкілограма вже очищеного гарбуза потрібно півтори склянки пшона, три склянки води, дрібку солі.
Нарізаний дрібними шматочками гарбуз кладемо в холодну воду і варимо. Пшоно миємо і додаємо до вже м’якого гарбуза, підсолюємо і варимо ще півгодини на слабкому вогні.
А затим бажано її вкутати, як це робили раніше (правда, раніше їїставили на півгодини в піч), або потримати в духовці, щоб вона «розімліла».
Далі — відповідальний момент — із чим подати. А це — що кому подобається: вершки, вершкове масло, свіжі чи консервовані ягоди, варення, джеми.
Я знаю тих,хто уплітає за дві щоки таку кашу зі свіжими шкварочками, з гуляшем або з підливою з грибів і каже, що так смачно, що не відірватися.
Якщо ви запаслися великим або навіть величезним гарбузом, iз нього можна готувати різні варіанти каш, і щоразу будете задоволені.
На переконання одних — гарбузова каша з пшоном (у процесі приготування не підсолоджувати!) більше смакує із солоними додатками, а та, яку готують із рисом, — із солодкими. Хоча кожному — своє.
Каші-бабки
Із гарбузової каші при бажанні можна приготувати запіканку або гарбузово-пшоняні оладки.
Для запіканки у вже готову охолоджену кашу потрібно вбити 2-3 яйця, додати трохи борошна, ретельно розмішати, перекласти в жаростійкий посуд і запекти до золотистої скоринки в духовці, розігрітій до 180 градусів.
А ще смачна бабка (запіканка) з пшоняної каші з яйцями. Дуже гарна на столі — помаранчевий духмяний круг. Потрібно: склянка пшоняної крупи, 3 столові ложки цукру, половина склянки молока і 4 яйця. Промити пшоняну крупу, відварити її до готовності.
Окремо яйця збити з молоком і цукром, вилити суміш у відварене пшоно і добре перемішати. Поставити в гарячу духовку на 30 хвилин. Бажано запікати під кришкою.
Із яблуками. О, ця каша зачарує своїм смаком і ароматом будь-кого. Приготуйте зранку — поекспериментуйте чарувати смаком. Дуже смачна — рисова з яблуками і корицею.
Потрібно буде по половині склянки молока і рису, по 2 чайні ложки меду і вершкового масла і дрiбка кориці.
На воді відварити рис, долити молоко, коли води майже не залишиться, довести до кипіння. Вирізати насіння і дрібно нарізати яблука.
Вершкове масло розігріти в сковороді, викласти яблука і на середньому вогні прогріти до розм’якшення, влити мед, перемішати, посипати корицею, знову перемішати. Викласти в тарілки кашу, зверху покласти яблука.
Каші з м’ясом особливі
Причому будь-яка! І це ще треба визначити, хто головний персонаж смачного тандему — крупа чи м’ясо: все настільки гармонійно, що і думати не хочеться — хочеться лише смакувати.
Приготуймо, приміром, перлову. Чудова каша, розсипчаста, з м’якими зернятками, які на зубах приємно лопаються. Аромат масла, грибів і спецій, смаженої цибульки і солодкої моркви підсилить і закріпить ваш вибір .
На одну порцію потрібно 100 г перлової крупи, 120 г будь-яких свіжих грибів, півтори склянки води чи бульйону, 50 г вершкового масла, половина чайної ложки солі та спеції. Як завжди, перлову крупу треба промити в кількох водах і дати стекти.
Далі у сковороді розтопити вершкове масло, всипати перловку і злегка обсмажити її, слідкуючи, щоб не підгоріла. Печериці почистити, порізати на невеликі шматочки і покласти до крупи.
(Якщо маєте лісові гриби, їх спочатку потрібно почистити і прокип’ятити 40 хвилин, а сухі — ще й попередньо замочити. І смажити під кришкою хвилин 5 — гриби мають розм’якнути і дати сильний аромат).
Насамкінець треба перекласти крупу з грибами в банячок, посолити, додати спеції, залити водою чи бульйоном, накрити кришкою і відправити в духовку. Коли вода в банячку закипить, слід зменшити вогонь і «томити» кашу в духовці 50 хвилин.
Якщо крупа буде твердою, тримати в духовці ще 10 хвилин. Перед подачею в кашу додати шматочок масла і зелень.
Дуже просто приготувати гречку в м’ясом.
Спочатку треба м’ясо (свинину або курятину, 150 г на порцію) злегка обсмажити на пательні з олією, посолити й поперчити. Окремо так само злегка підсмажити на соняшниковій олії цибулю з морквиною. Гречку (100 г на порцію) перебрати і добре промити.
Усе змішати, додати за смаком солі й улюблені спеції, перекласти в банячок, залити бульйоном або гарячою водою (рідини має бути приблизно вдвiчi більше, ніж гречки з м’ясом.) Поставити в духовку і з моменту закипання тримати при невеликій температурі приблизно годину.
Їж, Банош, їж, Банош
«На Рахівщині розповідають, що це є національна страва гуцулів, яка була приготовлена тоді, коли не було що їсти, а лишилася лиш сметана, бо корови були у всіх, та трохи кукурудзяної муки… А чому банош?
Бо був ґазда Банош, і йому ґаздиня казала: їж, Банош, їж, Банош. І так ся получила страву банош», — оповідає одна з гуцульських легенд, славлячи страву, яка є візиткою гуцулів. Хоча й так усі, хто хоч раз покуштував цей смачний наїдок, стають великими його шанувальниками.
Банош — частина гуцульської душі. Його, як і бринзу, споконвіку готують винятково чоловіки, бо вівчарство і все, що з ним зв’язано, — справа чоловіча.
Кажуть, що вершки або сметана для баноша повинні бути обов’язково триденні, зберігати їх потрібно в комірці, щоб не прокисли.
У холодильник ставити не можна, тому що зіпсуються. Помішувати потрібно тільки в один бік і лише дерев’яною ложкою. Від залізної не буде потрібного смаку.
Насправді готується він просто. Сметану (1,5 літра) або свіжі вершки треба трохи розвести водою, залити у чавунний горщик і довести до кипіння.
Кукурудзяне борошно (2 склянки, воно має бути дрібне, це важливо) засипати тоненькою цівкою, помішуючи, в сметану й готувати до загустіння (до стану густої манної каші), приблизно 10 хвилин.
Зменшити вогонь на мінімум, і розтирати дерев’яною ложкою, доки на поверхні не виступлять крапельки масла. Постійно перемішувати. Готовий банош має відставати від стінок горщика.
Окремо треба зварити заздалегідь замочені сушені гриби. Поки кукурудзяне борошно вариться, на пательні посмажити порізане на кубики копчене сало до утворення шкварочок, подрібнити бринзу.
Готову кашу викласти на тарілки, присипати бринзою, далі шкварочки, а це вище — гриби. Змішувати не можна, брати ложкою всього по трошки. Подавати гарячим.
Ці страви неможливо не любити, погодьтеся. Смачного!
