Міжнародний валютний фонд знову тримає паузу у своїх стосунках з Україною.
Третього листопада, як і планувалося, почала роботу місія Фонду, і, як прогнозується, цілком можливо, що до кінця нинішнього року ми отримаємо четвертий транш. Щоправда, на цьому шляху є чимало вузьких місць.
Черговий чи останній?
Як відомо, 15 вересня було ухвалено рішення Міжнародного валютного фонду про надання нам чергового, третього, траншу кредиту стенд-бай на суму близько 1 млрд. доларів.
Таким чином, у сумі обсяг отриманої допомоги сягнув 7,62 мільярда доларів. Усього ж нам пообіцяли надати 17,25 мільярда.
На думку економістів, вересневий транш може стати останнім для України.
Причини для цього — невиконання нашою державою взятих на себе зобов’язань, а також нереалістичний Державний бюджет 2017 року, окрім іншого, додатково ускладнений збільшенням мінімальної заробітної плати удвічі — до 3200 гривень.
Сам Фонд при цьому зайняв дипломатичну позицію. З одного боку, у Вашингтоні зробили нам комплімент — сказали, що макроекономічна ситуація у державі не найгірша.
І навіть ситуація трохи поліпшується, особливо, якщо порівняти її з провальним періодом кількох попередніх років. З іншого боку, донори не менш м’яко натякнули, що українські чиновники трохи крадуть...
«На сьогодні Фонд має в Україні одну з найбільших своїх програм. І ми бачимо суттєвий прогрес, якщо говорити про макроекономічну ситуацію. Все це стало можливим завдяки заходам, які вжив український уряд, — коригування бюджету, перехід до гнучкого курсоутворення, а також вирівнювання цін на енергоресурси. Усі ці кроки стабілізували макроекономічну ситуацію, і сьогодні вже можна стверджувати — зростання повертається до України, — заявив директор європейського департаменту МВФ Пол Томсен. І при цьому зауважив: — Головним викликом для української влади залишається боротьба з корупцією. Ми чекаємо від неї мобілізації у цьому напрямi. Мені здається, і керівники держави це розуміють, що від успіхів у цьому напрямi значною мірою залежить наша підтримка України».
Розмова про 1,3 мільярда
Технічна місія МВФ прибула до Києва наприкінці минулого тижня — більш ніж на тиждень пізніше від раніше визначеної дати. Наприкінці жовтня прибуття місії відтермінували через таємничі «внутрішні причини».
Утім уже 3 листопада делегація на чолі з Роном ван Руденом зустрілася з головою Національного банку України Валерією Гонтаревою.
Розмова у Нацбанку — одна з ключових для Фонду. Як заявив перед самим відльотом місії представник МВФ Джеррі Райс, для них важливо, аби наш Національний банк міг продемонструвати свою інституційну незалежність.
На кону, як відомо, 1,33 мільярда доларів фінансової допомоги. Для України це було б непоганим результатом.
Особливо з огляду на хитку ситуацію з курсом національної валюти, яку ми зазвичай маємо наприкінці кожного року.
З іншого, у нас, хоча й незначно, але таки зменшуються міжнародні резерви.
Станом на 1 листопада 2016 року їх обсяг знизився на 0,5%, або на 75 мільйонів доларів — до 15,514 мільярда доларів.
Імовірність того, що Україна отримає черговий транш, таки є. Такої думки дотримується, зокрема, і Джеррі Райс.
Звідки беруться «вимоги МВФ»
Щоправда, не всі вітчизняні економісти одностайні в позитивних оцінках ролі Міжнародного валютного фонду в економічних результатах України.
Зокрема, днями Національний банк України погіршив свій прогноз темпів зростання економіки в середньотерміновій перспективі — до 2,5% наступного року й до 3,5% у 2018-му.
«Рецепти МВФ призводять до погіршення життя», — сказав економіст Всеволод Степанюк.
«Так звані «вимоги МВФ» насправді є лише результатом домовленостей України з Міжнародним валютним фондом, затверджених у тексті двостороннього меморандуму, — пояснив директор Українського інституту публічної політики Максим Борода. — Українська влада працює у рамках цього документа і будь-яких окремих вимог чи вказівок від МВФ не отримує». Іншими словами, йдеться не про тиск на Україну, а всього лише про виконання тих пунктів двосторонніх домовленостей, на які погодилася наша держава.
«У нас люблять говорити про «вимоги МВФ», а насправді це лише домовленості України з Фондом», — підсумував Борода.
За його словами, частину зобов’язань цього меморандуму виконують в односторонньому порядку.
«Це наші зобов’язання перед Фондом, а не їхні вимоги, — каже експерт. — МВФ — наш кредитор, і зрозуміло, що аби кредитування могло продовжуватися, Фонд щось рекомендує. Але це внутрішній процес — з точки зору наших стосунків iз Фондом, це продукт перемовин. МВФ може пропонувати щось своє, Україна натомість може висувати інші пропозиції, погоджуватися чи ні на частину параметрів. Але як наслідок — виникає домовленість, яка відображена у меморандумі МВФ».
Чого хочуть від нас кредитори?
На думку експертів, перше і головне, що завжди цікавить аналітиків Міжнародного валютного фонду, — це збалансованість бюджету.
«Для того, щоб ми не витрачали більше, ніж заробляємо, щоб економіка не споживала більше, ніж може виробити, — сказав Максим Борода. — Ця вимога більше стосується бюджетної сфери, де також є компоненти реформ. МВФ чудово розуміє, що реформи — це процес, який розтягнутий у часі. Головне, що насправді цікавить експертів Фонду: достатньо збалансований наш бюджет чи не зовсім».
Друге питання, відповідь на яке завжди хотіли б отримати члени місії міжнародного кредитора, — це хід реформ у широкому сенсі цього слова.
«Навіть ті домовленості, які у нас існували, фактично ніколи повністю не виконувалися, — стверджує експерт. — Тут, радше за все, цікавить динаміка, практика виконання реформ, щоб не було відходу від них, зміни задекларованого вектора цих реформ».
РАХУНКОВА ПАЛАТА
Що в нас на рахунку?
Як відзначили у Національному банку, за останній рік наші міжнародні резерви зросли на 20%. Утiм збільшення валютних запасів було нівельовано затратами на обслуговування державного боргу в іноземній валюті.
До осені нинішнього року в резерви надійшло 274,5 мільйона доларів, які Нацбанк придбав на міжбанківському валютному ринку. Окрім цього, ще 141,3 млн. євро (еквівалент 154,4 млн. доларів) — як результат розміщення валютних облігацій зовнішньої держпозики.
Натомість із запасів було витрачено 365,8 мільйона доларів. Із них 310,1 мільйона — на погашення і обслуговування державних цінних паперів.
