Андрій Печінкін: Не пам’ятаю, щоб в Україні когось покарали за знищення пам’ятки

Цьогоріч у Києві ще в березні відбулася дискусія «Архітектурна спадщина Києва. Пошук оптимального рішення», у якій взяли участь представники влади, відповідальні за збереження культурної спадщини і подальший розвиток міста, та громадські активісти. 

На ній був присутній і Сергій Груздо, в.о. начальника Управління охорони культурної спадщини, який запропонував кілька ідей щодо розв’язання проблемної ситуації, що склалася з архітектурною спадщиною в Києві.

Тож я вирішила поцікавитися в Сергія Миколайовича, чи вдалося бодай якусь із них почати втілювати в життя. 

Як виявилося, пан Груздо вже не працює в Управлінні охорони культурної спадщини — кілька тижнів тому звільнився за власним бажанням.

Тепер за виконувача обов’язків — Олександр Никоряк, який уже обіймав цю посаду 2014 року, але недовго — через два місяці його змінив… Сергій Груздо.

Тепер же знову охороною пам’яток у столиці опікується пан Никоряк. 

На мої запитання відповідав Андрій Печінкін — заступник начальника відділу інспекції державного контролю об’єктів культурної спадщини та археологічного нагляду.

З’ясувалося, що Андрій Віталійович навіть не чув про березневу дискусію, його до неї не залучали.

Він, зокрема, розповів, що нині в КМДА хочуть знову створити Департамент культурної спадщини.

Тобто повернути окрему структуру, яку ліквідували наприкінці 2014 року. Тепер знову потрібен час на процедуру роз’єднання-створення, що забере час і, звісно, кошти.

Тож поки що чиновникам, які ділять майбутні посади, знову не до об’єктів культурної спадщини. 

Розмова з Андрієм Віталійовичем видалася цікавою, переважно говорили про найпроблемніші об’єкти Подільського району Києва.

В Україні не існує повного переліку архітектурних пам’яток

— На сайті Управління охорони культурної спадщини, який нині чомусь не працює, був перелік лише із 48 об’єктів культурної спадщини Києва, що перебувають у незадовільному стані. Невже їх лише 48?

 

— Сайт тимчасово не працює через технічні неполадки. Я щороку складаю певний перелік об’єктів, які планую опрацювати, тобто 48 об’єктів — це такий собі план на наступний рік.

 

— За яким критерієм ви обираєте ці пам’ятки?

 

— За критерієм суспільного резонансу, якщо постійно звертаються мешканці з проханням ужити необхідних заходів. Я виходжу на об’єкт і бачу, що справді він потребує бодай консерваційних робіт. Включаю цей об’єкт до плану роботи й поетапно опрацьовую. 

 

— Під час уже згаданої дискусії було сказано, що на сьогодні в Україні не існує ані повного переліку архітектурних пам’яток, ані переліку пам’яток, що перебувають у занедбаному стані. Це правда?

 

— Так, правда. У Міністерстві культури є державний реєстр, який досить пасивно заповнюють, у ньому мінімум інформації. Згідно з прикінцевими положеннями до закону про охорону культурної спадщини, певні об’єкти, що були ви­знані пам’ятками за радянських часів, теж є пам’ятками. Якщо є рішення виконкому, постанова УРСР, то це теж пам’ятка. Хоча її ще й не внесли в державний реєстр. 

 

— Що заважає створити повний реєстр?

 

— Я не знаю, чому в Міністерстві культури гальмується цей процес. Дуже часто наші науковці знаходять щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, ми готуємо відповідну документацію і подаємо її в Мінкультури, аби там пам’ятку взяли (або й ні) на облік у Держреєстр. Проте документація є, але рішень — немає. Тобто маємо об’єкти, які виявлені ще 1990 року, але чому їх досі не внесли в реєстр — на це запитання відповісти не можу, оскільки його треба ставити Міністерству культури.  

 

 

«У нас багато будинків, чиї власники невідомі»

— Сьогодні поговоримо про Поділ, оскільки його майбутнє обличчя викликає неабияке занепокоєння. Хотіла поцікавитися долею будинків, які вже давно викликали суспільний резонанс, але досі що­до них рішень немає. Яка, приміром, ситуація з Гостинним двором?

 

— Нині триває судовий процес щодо розірвання договору оренди з Укрпроектреставрацією. Підготовлено акт технічного стану, аби вони його надали суду, що цей об’єкт справді потребує першочергових, протиаварійних робіт і що це справді пам’ятка. Проблема в тому, що Гостинний двір мав подвійний статус: у Держреєстрі це пам’ятка місцевого значення, а за радянських часів це була пам’ятка національного значення.

 

Нині це вже знову пам’ятка національного значення, бо за остаточним рішенням суду попереднє судове рішення скасували. А відтак статус повертається. Уже є певні кроки, наскільки я знаю, депутатський корпус виділив кошти на протиаварійні роботи, бо тунелі метрополітену почали зазнавати певного пошкодження, замикань. Це було усунено. 

 

 

— Уже давно говорили про те, що на Іллінській, 14/5 зняли табличку, на якій написано, що це пам’ятка архітектури. Ви за цим стежите?

 

— Це дуже проблемний будинок. Бо в нас немає інформації щодо його власника. На ньому висить номер телефону, але коли там дізналися, що я інспектор, на дзвінки припинили відповідати. Оскільки немає ані власника, ані охоронного договору, то все, що ми змогли зробити, — це написали в правоохоронні органи і прокуратуру — дайте нам інформацію, куди нам звертатися, проте нам досі не відповіли. Писали ми ще 2014-го.

 

— Тобто кому його продали, ніхто не знає?

 

— У нас є доступ до Державного реєстру речових прав та нерухомого майна. Але цей реєстр ведеться з 2012 чи 2013 року, а до цього часу інформація  відсутня. Тобто раніше передавали з комунальної чи державної власності за рішенням районних рад, ми робили запит у департамент комунальної власності, у них такої інформації немає. Можливо, там і було рішення таких районних рад щодо продажу з комунальної власності у приватну. 

 

— І багато в нас таких будинків?

 

— Дуже багато. Об’єкти культурної спадщини або в державній, або в комунальній, або в приватній власності. Робимо запит — відповіді немає.

 

«Маємо дуже гнучке законодавство»

— Ще один проблемний об’єкт — це будинок на Щекавицькій, 19/33, садиба кінця XIX ст. Він уже кілька разів горів, до речі…

 

— Ми неодноразово писали до ТОВ «Поділ-Інвест», що ви порушуєте умови охоронного договору. На що отримували пояснення, мовляв, вони не можуть розпочати реставраційні  роботи, бо їм Київрада начебто не виділяє землю. 

 

— Не виділяє землю на що?

 

— У них у власності є будівля, а землі немає. І вони без землі начебто не можуть розпочати реставрацію. Але відведення землі передбачене на будівництво, а не на реставрацію. Будинок стоїть, реставруйте. Це питання досить довго вивчала подільська прокуратура, я ходив давати свідчення. Ми надсилали запити, поки що офіційної відповіді немає. 

 

У нас дуже гнучке законодавство в плані того, що будинок на Щекавицькій 19/33 — це щойно виявлений об’єкт культурної спадщини. У законі 2010—2011 рр. їх вважали пам’ятками. Але після певних поправок цей правовий статус десь загубився і відповідальність за порушення закону передбачена лише щодо пам’яток, а не щойно виявлених об’єктів. Тобто якщо в нас є випадки порушень на щойно виявлених об’єктах, я одразу ж звертаюся до правоохоронних органів, оскільки, згідно з 298 статтею Кримінального кодексу, умисне знищення об’єкта культурної спадщини, незалежно від статусу, тягне за собою кримінальну відповідальність. 

 

— Когось вдалося притягти до кримінальної відповідальності?

 

— Ми готуємо листи до правоохоронних органів, прокуратури, щоб вони відкрили кримінальне провадження. Але вони як відкривають, так і закривають. Не пам’ятаю, щоб когось притягли до кримінальної відповідальності. Такого не було.

 

— Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію довкола будівлі Новікова (Верхній Вал, 28/12), так званого Будинку з янголами.

 

— Згідно з інформацією, що є в державному реєстрі, цей об’єкт в арешті, підстава — рішення Шевченківського суду. Було кримінальне провадження. Думаю, КМДА має робити певні запити, щоб повернути цей будинок до комунальної власності. 

 

— Зате навпроти Будинку з янголами виросла нова багатоповерхівка — будинок на вулиці Нижній Вал, 27-29.

 

— У них дуже серйозні юристи, 2015 року, під час робочої наради в Київраді, вони нас розбили вщент. Усе через недосконалість нашого законодавства, й обізнані юристи дуже добре можуть усе обіграти. 2014-го, 2015-го ми надсилали пропозиції Міністерству культури, аби воно звернулося до Кабміну щодо внесення змін до закону. В Управлінні нерухомої спадщини нам відповіли, що листа не отримували. Ми намагалися ці пропозиції просунути через Верховну Раду, але депутатам це теж нецікаво.

 

— Тобто ця новобудова функціонуватиме?

 

— Улітку в нас була нарада в комітетах Верховної Ради, ми це питання обговорювали. Директорові департаменту ДАБІ ми рекомендували не вводити його в експлуатацію. У нас були пропозиції

 

— знести будинок. Бо в Європі в таких випадках будинки зносять і зводять по-новому. Насправді управління погоджувало проект 5-поверхового будинку, а не 13-поверхівки. Ми мали погодження, щоб будинок відповідав архітектурному середовищу, щоб не був вищим за об’єкти, які поруч, але… 

 

ДО РЕЧІ

— За кордоном є практика створення сайтів, на яких можна знайти повний перелік архітектурної спадщини, так само, як і переліки об’єктів, що потребують реставрації.

 

— Питання муніципального веб-сайта вже опрацьовується, зокрема перебуває на розгляді у бюджетній комісії. Депутати проголосували за те, щоб такий сайт був. На початку року була петиція Арсенія Фінберга, він хотів створити власний сайт, але керівництво КМДА вирішило, що потрібен муніципальний сайт. Коли він буде створений — я вам сказати не можу, бо потрібно провести певні процедури — визначити розмір коштів, відповідальну особу тощо. Також планують знову створити окремий Департамент культурної спадщини як у нормальних країнах. Але для цього  необхідне рішення КМДА, після цього процедура роз’єднання. Не все так швидко.