Е-декларації: чорний діамант Авакова, церква Матвієнка і мільйони БПП

Існує байка про похорон Александра Македонського. Той буцімто заповідав покласти його на смертне ложе так, щоб долоні були відкритими та повернутими до глядачів.

«Ці руки нічого не крали», – маякував соратникам Олександр Пилипович.

А якщо й крали, то з собою нічого не взяли – ось головна частина цього меседжа.

І дійсно, могила – не швейцарський банк, всього «нажитого непосильною працею» до неї не забереш.

Після того, як українські чиновники і політики обнародували свої електронні декларації, вдячний соціум дещо занепав духом.

І головне питання тут навіть не в тому, звідки взялися їхні нереальні статки, головне питання – навіщо декларантам стільки майна – рухомого й нерухомого.

Із собою ж у домовину не забереш, а перевізнику Харону за труди досить й одної гривні – смерті начхати на нашу інфляцію.

От, наприклад, американський мільярдер Уоррен Баффет делегував три чверті свого статку в управління різним меценатським фондам. А це, на хвилинку, 44 мільярди доларів.

Марк Цукерберг та його дружина Прісцила Чан передали на благодійність 498,8 мільйона доларів. Іще один багатій, засновник компанії «Центавр Енерджі» Джон Арнольд пожертвував на освіту та пенсійну систему США 423 мільйони доларів. Уоррен, Марк та Джон – однозначно молодці.

А хто не молодці? Українські скоробагатьки. Про їх щедру душу ми не знаємо нічого, зате тепер багато знаємо про широкі кишені.

Можливо, вони хочуть забезпечити своїх дітей та онуків. І навіть онуків своїх онуків. Та навіть за таких розкладів будинків, квартир, коштовностей, антикваріату та «кешу» у них забагато. Непристойно багато у такій злидарській країні, як наша.

Що лишиться після смерті доморощених мільйонерів та мільярдерів? «Сімнадцять нащадків на скриню мерця, йо-хо-хо і пляшчина рому»? А от Біла Гейтса пом’януть не тільки створенням Windows, а й перерахованими коштами у фонди боротьби зі СНІДом по всьому світу.

Moneyмания: у кого більше трилітрових банок

Нардеп і колишній комбатант Сергій Мельничук задекларував готівкою один трильйон гривень. Це був або тупий жарт, або жартівлива тупість. Звісно, готівки такого обсягу просто не існує – весь бюджет України на 2017 рік складає 876,9 мільярда гривень.

Коли почали надходити перші декларації і хтось зазначив у них кілька жалюгідних мільйонів, журналісти порахували, що купюри в 500 гривень (більшого номіналу у нас не існує), покладені одна на одну, при сумі у кілька мільйонів сягають 8-метрової висоти. Так це чи ні, «УМ» не перевіряла, бо таких грошей не бачила й в очі. Але тепер, принаймні, зрозуміло, навіщо окремим індивідам по кілька десятків квартир – увесь цей кеш треба десь зберігати.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман тримає вдома у трилітрових банках 1,5 мільйона доларів готівкою. Депутат від Блоку Порошенка Руслан Демчак – 133 мільйона гривень. Депутат з Житомира Борислав Розенблат (теж БПП) має 2 млн. доларів, власницею ще 1,4 млн. євро готівкою є його дружина Жанна.

Інші колеги Президента також не пасуть задніх. Наприклад, депутат з Краматорська Максим Єфімов володіє кількома десятками об’єктів нерухомості, 57 компаніями, в тому числі на Кіпрі та Британських Віргінських островах, в Німеччині та Швейцарії та зберігає готівкою 5 млн. дол.

А от голова фракції Ігор Гринів зі своїми 210 тисячами «зелених» та колишній журналіст Вадим Денисенко з 53 тисячами євро виглядають типовими «ніщєбродами».

Втім, непогано живуть не тільки в БПП. Віктор Романюк - «Народний фронт» - зберігає в готівці 753 тис. доларів, Максим Поляков (звідти ж) – 251 тис. дол. і 650 тис. грн. А от у Віктора Галасюка з Радикальної партії «заничковано» 217 тис. доларів, Юрій Шаповалов з «Волі народу» має 1,9 млн. доларів; 550,5 тис. доларів у Івана Мірошниченка з «Самопомочі», 100 тисяч доларів у Ігоря Луценка з «Батьківщини».

Ще більше обсягами готівки вражають депутати-мажоритарники. Наприклад, закарпатський нардеп Павло Балога задекларував 1,3 млн. євро, а колишній секретар КМДА часів Черновецького Олесь Довгий – 1,5 млн. доларів.

Усе це, нагадаємо, ті люди, котрі обстоювали та голосували за підвищення своїх депутатських зарплат, волаючи про те, що дешева влада задорого обходиться народу. Якщо ЦЕ – дешева влада, то покажіть нам, прошу дуже, дорогу.

Від гривневого кешу до людського «трешу»

Далі ми не будемо детально зупинятися на деклараціях наших можновладців. Мінздоров’я цього не радить: неконтрольовані припливи жовчі можуть зашкодити самопочуттю обивателя з його середньої зарплатою у 100-200 євро. Перелічимо одним рядком те, що особливо впадає у вічі.

95 картин у згадуваного вище Лесика Довгого (плюс 19 зареєстрованих на нього компаній). 10 помешкань – у колишньої громадянської активістки (а нині нардепа) Ганни Гопко. 7 земельних ділянок і 6 приватних будинків у заступника голови фракції Ігоря Кононенка.

Картина Пікассо і чорний діамант (серед інших коштовностей) у міністра МВС Арсена Авакова. Іконостас з 32 старовинних ікон у екс-спікера ВР Володимира Литвина.

7 годинників марки Patek Philippe у депутата з «Волі народу» Сергія Мартиняка. Загальна вартість цих «цяцьок» – 4,6 млн. гривень. Breguet, Vacheron Constantin, Patek Philippe, Ulysse Nardin, Harry Winston у нардепа «Відродження» Віталія Барвиненка.

Автівки Porsche Cayeene, Range Rover та Lexus LS 460 – у депутата від Опоблоку Дмитра Шенцова. А от у його дружини – каблучка з діамантом з білого золоту, каблучка з сапфіром та діамантами з білого золоту, сережки з білого золоту з діамантами, Rolex President, інкрустований діамантами, шуба з соболю, сумка Hermes Kelly, сумка Hermes Birkin зі шкіри крокодилу.

В декларації Анатолія Матвієнка (БПП) – церква, внесена у розділ «Нерухомість», а у Андрія Лозового (Радикальна партія) – хрест зі святими мощами ХІІІ століття.

«УМ» все шукала, чи не завалявся у когось з працівників законодавчого фронту персональний бог (як сказав би Пєлєвін, «солідний господь для солідних господ»), але чого нема, того нема – брехати не станемо.

У «сотника Майдану» Володимира Парасюка, щоправда, на побігеньках сам святий Миколай, який приніс декларантові годинника, вартість якого Володі невідома (про Миколая в декларації так і сказано), але це, погодьмося, трохи не те…

Дай мільйон. Хоча б на війну

Мережа вибухнула, дізнавшись про статки народних обранців та постмайданних міністрів. Хтось жартував, а хтось обурювався. Найвдалішим дотепом стала пропозиція Романа Шрайка, яку він виклав на своєму Фейсбуці.

«В деяких виданнях, – пише він. – Вказують вік людини, ім'я якої фігурує в повідомленні. Наприклад, «Пітер Джонсон (51 рік) сказав…». Непогано б і нашим ЗМІ перейняти такий формат. Тільки в трохи зміненому вигляді: «Василь Пупченко (33 мільйони гривень готівкою) заявив про різке зубожіння народу...»; «Михайло Петров (17 автомобілів) запропонував різко знизити тарифи...»; «Ольга Василюк (53 шуби) зажадала припинити грабувати трудящих...». Повинен же бути з цих декларацій хоч якийсь толк».

Але якщо серйозно, то сьогодні зовсім не до сміху. Багаті люди мають право бути багатими. Вони навіть мають право ані копійки не жертвувати на благодійність. Але, мабуть, не тоді, коли в країні війна, коли в країні революція, коли перше та друге й підняли на гребінь хвилі всіх цих вчора безіменних та нікому не цікавих сотників й комбатантів. І не тоді, коли прості люди спільними зусиллями наволонтерили менше, ніж яка-небудь зажерлива наволоч натягала у своє персональне Межигір’я.

Але навіть й на це можна заплющити очі. Сидіть, скоробагатьки, по своїх фешенебельних норах – прокляті і прокляті, милуйтеся шкірою невинно вбитого крокодила, якщо статки ваші чесні, а джерела доходів – прозорі. Але чи так це і є?

Згаданий вище Уоррен Баффет почав з того, що у 1936 купував «Кока-Колу» у оптовиків, а відтак збував у роздріб з націнкою. Перша оборудка принесла йому аж 30 центів прибутку, але це були чесно зароблені центи, які потім переросли у чесно зароблені мільярди.

Що ж буде, якщо взяти за пухкі сідниці наших декларантів? Чи відзвітують вони за кожен зароблений / вкрадений / позичений у тещі євроцент? Так, часи комунізму, на щастя, давно минули, й ніхто не пропонує «експропріювати експропріювателів», але всім антикорупційним структурам варто придивитися до всіх цих святих (і не дуже) мощей.

Журналіст Олександр Дубинський пропонує почати з того, що запитати у декларантів, звідки в них взялося стільки готівки у іноземній валюті. «Адже всю цю валюту потрібно було десь купити. Нагадаю, що протягом більшої частини часу офіційно, за рішенням НБУ, можна було придбати валюту на суму, еквівалентну 200 доларам в день або 4400 доларам на місяць. Наприклад, тій же заступниці голови НБУ Рожковій на покупку своїх 370 тисяч доларів в кеші знадобилося б 84 місяці щоденних походів в обмінні пункти. А Гонтаревій, щоб купити 1,83 млн. доларів – 415 місяців», – пише він.

Хоча, на превеликий жаль, оприлюднення нинішніх декларацій означає для їхніх власників податкову амністію. Інакше ніхто б не став влаштовувати фінансовий та майновий стриптиз. Ну а графи «совість» у запропонованій формі не було, так що й декларувати тут нічого. І шукати не обов’язково – цей «предмет» не знайдеться все одно…

Як повідомляла "УМ", декларації також подали два найрейтинговіші політики. Президент Петро Порошенко задекларував 100 компаній і рожеву сумочку, хоча як кандидат в президенти він обіцяв відмовитися від бізнесу. 

Юлія Тимошенко відзвутувала про орендований будинок, фірму "Леді Ю" та прикраси з дрібним коштовним камінням.