Прем’єр-міністр Чорногорії Міло Джуканович не залишиться на цій посаді у новому уряді, повідомляє Бі-Бі-Сі з посиланням на заяву представників Демократичної партії соціалістів Чорногорії.
У вівторок увечері ця політична сила, яка перемогла на парламентських виборах 16 жовтня, повідомила у прес-релізі про рішення запропонувати на посаду прем’єра однопартійця Джукановича — Душко Марковича.
Партія Джукановича не має більшості у парламенті. На парламентських виборах вона отримала лише 36 із 81 місця.
Це означає, що новий уряд буде коаліційним. Душко Марковичу, другому номеру у партійному списку, 58 років.
Він — колишній голова чорногорської розвідки. До останнього часу працював на посаді віце-прем’єра уряду Джукановича.
54-річний Джуканович керує Чорногорією вже понад чверть століття.
Крісло глави уряду він уперше посiв 1991 року. Йому на той час було 29 років, тож Міло став наймолодшим прем’єр-міністром Європи.
Надалі він почергово займав посаду прем’єра чи президента, віддаючи іншу посаду своєму приятелю з часів юності Філіпу Вуяновичу.
Цей тандем діяв у Чорногорії абсолютно за таким же владним принципом, як у Росії тандем Путін–Медведєв.
Рішення Джукановича відмовитися від прем’єрської посади у новому уряді стало величезною несподіванкою. Втім, чи не задумав старий політичний лис якусь нову комбінацію, щоб знову засяяти на політичному олімпі?
Упродовж чверті століття перебування Джукановича на прем’єрській та президентській посадах опозиція незмінно звинувачувала його у корупції, кумівстві, деспотизмі, а італійські правоохоронні органи навіть звинувачували його у контрабандних оборудках, зокрема з сигаретами.
Все це було добре відомо чорногорцям, бо недарма ж вони називали свого лідера Дон Міло, натякаючи на його мафіозні схильності. Але незмінно голосували за нього на виборах.
Без сумніву, Джуканович володіє неабияким владним хистом.
Він завжди залишався сухим, маневруючи між краплями дощу, чітко відчував напрямки геополітичних вітрів.
Він прийшов до влади за прямої підтримки президента Сербії Слободана Мілошевича, але потім зрадив свого патрона, привівши свою країну до незалежності 2006 року.
Серби скреготали зубами, але на чергову військову авантюру не пішли. Тим більше що Белград зберіг великий політичний вплив на Чорногорію.
Міло Джукановича вважали проросійським політиком.
У скрутні 90-ті роки та на початку цього століття, коли зарплати і пенсії чорногорців дорівнювали теперішнім українським, російський кримінальний бізнес скупив більшість промислового потенціалу та туристичної інфраструктури маленької, але неймовірно красивої країни на узбережжі Адріатики.
Приватні російські особи масово купували чорногорську нерухомість.
Джуканович залишався при цьому спокійним, бо бажав підняти свою країну за рахунок туристичної галузі (звідси і безвізовий режим з Україною).
Але коли 630-тисячна за населенням Чорногорія почала ставати на ноги, Джуканович зробив хід конем — розвернувся у напрямку Європи.
З 17 грудня 2010 року країна є офіційним кандидатом на вступ до Євросоюзу, а з 2 грудня 2015-го — на вступ до НАТО.
Це дуже не сподобалось Москві.
Відносини між Сербією та Чорногорією залишаються напруженими після проголошення останньою незалежності у 2006 році. Нещодавні вибори 16 жовтня відзначилися затриманням 20 сербів, звинувачених у підготовці заколоту проти прем’єра.
Заколотники діяли як за підтримки Белграда, так і Москви. У день виборів Джуканович повідомив, що Росія виділила 25 млн. доларів на ведення пропагандистсько-підривної діяльності у Чорногорії.
Колишній «друг» тепер вже став відкритим ворогом.
А прем’єр Сербії Александар Вучич повідомив позавчора про арешт кількох осіб за ведення шпигунської діяльності на користь Міло Джукановича.
Можливо, що Москва і Белград спільно і відправили Джукановича «у відставку». Втім хоронити його політичну кар’єру ще рано.
