Не продавайте мову!

26.10.2016
Проклятье тем, 
кто и понятия
иметь о чести 
не привык.
Проклятие мое, 
проклятие
предавшим свой 
родной язык.
Расул Гамзатов*
 
Шановна редакціє, і хоч один Господь може посилати покарання тим, хто не дотримується його заповідей, я не можу утриматися від підтримки сказаного Расулом Гамзатовим.
Довго утримувався від того, щоб подякувати вам за те, що час від часу публікуєте авторів, які порушують питання існування, так, саме існування української мови на нашій рідній землі. А написав тому, що болить моє серце. Усе це ще з мого дитинства, коли мій нині покійний брат, якого у неповні 16 років у 1944 році забрали в армію і який після дев’яти років повернувся додому, заговорив до матері російською. Я був ошелешений. «Брате, — питав у нього, — ти що, забув рідну мову?» — «Пам’ятаю, але мені так зручніше», — була відповідь. Чув такі ж слова і від однокласниці, яка, побувавши у тітки в Росії три місяці, відповіла мені те саме. У чому справа? Чи ми дійсно настільки раби, що, виїхавши в місто, забуваємо рідну мову? Чи в нас генетично закладено схиляти голову перед чужинцями?
Мої роздуми привели до висновку: справа не в нас, простих, щирих українцях. Справа у пристосуванцях, які заволоділи державними кабінетами і для яких найголовніша мета, підтримуючи зв’язки з російськими комерційними структурами, оптом і вроздріб продавати все українське, і найголовніше — нашу мову. Ніби й є закон, що держслужбовець повинен при виконанні своїх повноважень спілкуватися державною мовою — українською.
А що собі дозволяє пан Аваков? Такої зневаги до закону, а найголовніше — до всього українського, ще треба пошукати. Його демонстративне нехтування цим викликає огиду, презирство й несприйняття. Таким людям не місце в українському уряді. Не можу зрозуміти позицію фракції «Народного фронту» в парламенті, яка до цього часу не відкликала його з державної посади. А де Арсеній Яценюк, якому не кулю в лоб просити, а показати цьому зайді його місце на задвірках української історії? А де Президент? А де український парламент? n
 
* Расул Гамзатов — дагестанський поет, якого в усіх довідниках записують як радянського і російського поета, хоча він писав винятково рідною, дагестанською, мовою, а всі його вірші друкувалися в перекладі на російську.
 
Євген КОСИНСЬКИЙ
Баранівка, Житомирська область 
  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>