Проклятье тем,
кто и понятия
иметь о чести
не привык.
Проклятие мое,
проклятие
предавшим свой
родной язык.
Расул Гамзатов*
Шановна редакціє, і хоч один Господь може посилати покарання тим, хто не дотримується його заповідей, я не можу утриматися від підтримки сказаного Расулом Гамзатовим.
Довго утримувався від того, щоб подякувати вам за те, що час від часу публікуєте авторів, які порушують питання існування, так, саме існування української мови на нашій рідній землі. А написав тому, що болить моє серце. Усе це ще з мого дитинства, коли мій нині покійний брат, якого у неповні 16 років у 1944 році забрали в армію і який після дев’яти років повернувся додому, заговорив до матері російською. Я був ошелешений. «Брате, — питав у нього, — ти що, забув рідну мову?» — «Пам’ятаю, але мені так зручніше», — була відповідь. Чув такі ж слова і від однокласниці, яка, побувавши у тітки в Росії три місяці, відповіла мені те саме. У чому справа? Чи ми дійсно настільки раби, що, виїхавши в місто, забуваємо рідну мову? Чи в нас генетично закладено схиляти голову перед чужинцями?
Мої роздуми привели до висновку: справа не в нас, простих, щирих українцях. Справа у пристосуванцях, які заволоділи державними кабінетами і для яких найголовніша мета, підтримуючи зв’язки з російськими комерційними структурами, оптом і вроздріб продавати все українське, і найголовніше — нашу мову. Ніби й є закон, що держслужбовець повинен при виконанні своїх повноважень спілкуватися державною мовою — українською.
А що собі дозволяє пан Аваков? Такої зневаги до закону, а найголовніше — до всього українського, ще треба пошукати. Його демонстративне нехтування цим викликає огиду, презирство й несприйняття. Таким людям не місце в українському уряді. Не можу зрозуміти позицію фракції «Народного фронту» в парламенті, яка до цього часу не відкликала його з державної посади. А де Арсеній Яценюк, якому не кулю в лоб просити, а показати цьому зайді його місце на задвірках української історії? А де Президент? А де український парламент? n
* Расул Гамзатов — дагестанський поет, якого в усіх довідниках записують як радянського і російського поета, хоча він писав винятково рідною, дагестанською, мовою, а всі його вірші друкувалися в перекладі на російську.
Євген КОСИНСЬКИЙ
Баранівка, Житомирська область