Після стрімкого злету на початку 2000-х «Мрія», один iз найбільших агрохолдингів України, останні кілька років балансував на межі банкрутства.
Після переходу в управління нових власників, банків та інвестиційних фондів довелося терміново шукати спосіб зацікавити схарапуджених непевними процесами селян-орендодавців продовженням співпраці.
Бо, як не крути, навіть маючи в арсеналі найсучасніші технології виробництва та матеріально-технічні ресурси, без використання земельних паїв жодне агропідприємство не обійдеться.
Окрім адекватної оплати оренди землі, одним iз соціальних напрямів роботи компанія обрала популяризацію розвитку кооперації в Україні. Починаючи з минулого року, «Мрія» витратила на це вже півтора мільйона гривень і продовжує підтримувати селянський об’єднавчий рух багатьма напрямами.
Домовлятися, щоб вижити
За статистикою, з карти України щорічно зникає тридцять сіл, а в тих, що лишилися, катастрофічно зменшується населення.
Головна причина — в багатьох селах нема роботи, а працюючі на їх території підприємства, займаючись великотоварним виробництвом, уже не потребують великої кількості працівників.
Всеукраїнський сайт Agravery.com за підтримки агрохолдингу «Мрія» вирішив створити спецпроект «Кооперація — відродження села» як шанс для селян знайти гідну роботу біля власної хати.
Як розповів Василь Мартюк, директор благодійного фонду агрохолдингу «Мрія», перспективними вбачаються кооперативи, які працюватимуть iз нішевими напрямами: «Екопродукція, ягоди, молоко, овочі — це високомаржинальні продукти, які потребують, у першу чергу, багато ручної праці. І, відповідно, в українському сільському господарстві буде симбіоз великих компаній із кооперативами по селах. На великих площах і далі мають вирощувати зернові культури, які приносять валюту в Україну та збільшують темпи економічного розвитку нашої держави. А малі фермери, населення мають кооперуватися і заробляти на високомаржинальних культурах, для яких їм достатньо п’ятдесят соток біля хати. Коли їздимо по селах, бачимо, що городи, поля, присадибні ділянки заростають бур’янами. Люди не бачать перспективи, залишаються вірні картоплі, моркві, буряку. Хоча навіть морква й буряк цікаві для вирощування через кооперативи, — але це має бути певний сорт, певна технологія, щоб сформувалася однотипна партія, яка буде цікава для великих скупників».
Перший десяток
Безумовно, кооперація дає можливість агрохолдингам утримати пайовиків, хоч не все й не одразу складається. Власне, складається там, де вдається досягти балансу інтересів на осі «довіра—відповідальність».
Кооперативів, становленню яких допомогла «Мрія», вже чимало, і вони різні. Компанія, зокрема, інвестувала у виробництво ягід, молока та пошиття костюмів трактористів.
«Ми допомагали створювати десять кооперативів. Перший — ягідний, «Файна поляна». Також три молочнi кооперативи, «Щедрий край», який сушить овочі та ягоди, «Старий млин», що виготовляє та фасує крупи та робить олію, три кооперативи, які надають послуги з обробітку ґрунту та збирання врожаю, та один, де шиють одяг та домашній текстиль, — розповів Василь Мартюк. — Це для людей додатковий стимул працювати з нами. Вони бачать, що компанія йде назустріч, підтримує, допомагає створювати нові робочі місця. І питання, працювати з нами чи ні, автоматично знімається.
Якщо компанія справно платить орендну плату, є прозорою (сплачує податки), реалізує соціальні проекти та ще й допомагає селу розвиватися через кооперативи, це сприяє довірі. Плануємо збільшити кількість напрямів. Наприклад, вирощування та збут квасолі, часнику, картоплі, спеціальних сортів, розведення кролів та бджільництво. Але всі ці напрями, у першу чергу, обирають наші пайовики, це їх ініціатива.
Громада збирається разом і вирішує, чим хоче чи може займатися. Наприклад, тут постійно вирощували овочі, тож давайте об’єднаємося, бо знаємося на цьому, спільно можемо закуповувати саджанці, добрива, ЗЗР дешевше, можемо спільно надавати послуги з обробітку ґрунту при підготовці до посадки тих же помідорів. Далі спільно йдуть засоби захисту, які скуповуються оптом.
Після цього ми разом збираємо продукцію та маємо можливість реалізувати її, як велику товарну партію, за вищою ціною. Або ж, як було із сушкою, люди об’єдналися, сплатили вступний внесок, допомогли з будівельними й ремонтними роботами, допомогли з закупівлею обладнання, спільно створили цех.
Тобто на всіх етапах мають можливість економити при закупівлі й отримати вищу ціну при збуті... Якщо немає ініціативи від людей, ми за проект не беремося. Але підказати, якщо громада хоче, але не знає, за що взятися, можемо. Аналізуємо ситуацію, яка склалася у селі, чим вони раніше займалися, і пропонуємо варіанти. Так створився молочний кооператив у селі Конюхи, єдиному в Козівському районі на Тернопільщині, де збереглося велике поголів’я корів — 400 голів.
Розвиток українського села — питання, яке постійно загострюється під час прийняття рішень про продовження мораторію на продаж сільгоспземель, обговорення пільг для сільгоспвиробників. Прагматичні й віддалені від договірних схем підприємці намагаються знаходити автономні маршрути у численних «дорожніх картах» для села.
