Добро спецпризначення: як на Кіровоградщині створили центр для допомоги дітям з особливими освітніми потребами
Помічнянська громада Кіровоградської області, за вітчизняними мірками, має досить скромний бюджет. >>
Валуєвський оскал. Активісти домоглися внесення правок до скандального Закону «Про освіту»
21.10.2016
(Фото з сайта styknews.info)
«Якось довелося побувати на «великій реформаторській» нараді у Квіта — і отам я вперше почула схожі мантри про «європейські стандарти». Певна була, що тему тоді закрили — аж то, бач, тільки початок був. І з того «шаловлівиєручкі» наших лайнотворців вилупили тепер закон, за яким українська мова де-факто перестає бути обов’язковою в освіті. Плавалі, знаєм. 140 літ те саме (якраз 140-ліття Емського указу вирішили відзначити?).
«Не так, то інак /не прямо, то боком, раком» — а все норовлять знов нам леґалізувати валуєвщину — цим разом уже не під пролетарсько-інтернаціоналістською (як за СРСР), і не під табачно-духовноскрєпною (як перед війною) — а під квазіліберальною, буцімто «проєвропейською» машкарою. (Міністри міняються, московські куратори — ні)», — так y своїй манері письменниця Оксана Забужко розкритикувала ухвалений y першому читанні Закон «Про освіту».
Російський присмак української освіти
Майже два тижні тому Верховна Рада прийняла за основу проект Закону «Про освіту», який понад три роки розроблявся провідними експертами та фахівцями в галузі української освіти.
За словами міністра освіти i науки Лілії Гриневич, новий закон уперше з 91-го року урівняв y правах усі форми здобуття освіти, прописав освіту для дорослих, надав реальні засади для автономії навчальних закладів i педагогічної свободи освітян, створив механізм реального контролю якості освіти та став інституційним майданчиком поєднання вимог роботодавців i ринку праці зі стандартами вищої освіти.
«Це компромісний варіант, Закон не ідеальний, але що надзвичайно важливо: Україна зробила важливий крок від освітньої системи виховання гвинтиків для застарілого механізму до освітньої системи, в якій держава прагне дати своїм громадянам та громадянкам можливість розкрити власні можливості завдяки освіті. З цього закону починається Нова українська школа, якісне реформування професійно-технічної освіти та завершення реформи вищої освіти»,— коментує пані міністр.
Попри те, що редакцію нового документа в цілому вважають прогресивною, в освітньому середовищі вона cпровокувала скандал.
Багато активістів привернули увагу до мовного питання. У сьомій статті законопроекту містяться положення, які дозволяють y навчальних закладах та школах викладати іншою мовою, окрім державною.
Першою y мережі болюче питання порушила письменниця Лариса Ніцой, яка в пунктах закону про можливість викладання мовою національних меншин бачить загрозу подальшої русифікації.
За словами Ніцой, в останні дні існування «януковицький парламент» прийняв Закон про вищу освіту, який містив аналогічне положення.
«Якщо уявити, що я — сепаратистка, володію тільки російською мовою і не хочу й чути про українську, збираюся передавати свій світогляд дітям — я вас усіх за пояс заткну з цим законом, хто буде мені щось «по-вишиватницьки» доказувати. Цить. Закон на моєму боці. Сегреговані школи будуть; навчання мовою меншин (не кілька уроків, як у Європі чи Америці, а повністю викладання предметів) буде; навчання у вишах російською буде; звільнити упоротих педагогів — які підстави? В законі про це не сказано», — обурюється письменниця.
У гонитві за європейським — не втратити українське
Відстоюючи сьому статтю Закону «Про освіту», чи точніше її п’ятий пункт, y профільному міністерстві апелюють до Закону «Про вищу освіту».
Мовляв, в останньому документі прописано, що викладання у вищих навчальних закладах має вестися державною мовою, але якщо вчена рада вишу вирішила інакше, то іншою мовою.
За словами директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Юрія Кононенка, розділи про можливість навчатися мовами меншин пояснюються відповідністю Конституції України, а також ратифікованим європейським документам.
У свою чергу активісти наголошують, що всі ці документи гарантують національним меншинам право вивчати мову, а не навчатися нею.
За словами Святослава Літинського, вирішувати «мовний пункт» y новому законі конче необхідно, адже y свій час на мовному питанні добряче спекулювали — що й призвело до сумних наслідків на сході країни та в Криму.
Громадське обурення та обговорення таки привели до результату — хай поки що проміжного. Пiсля iнформацiйного сплеску активісти разом iз міністерством напрацювали правки щодо мовної частини законопроекту.
Усі правки були офіційно погоджені і зареєстровані у Верховній Раді за поданням 15-ти депутатів, y тому числі і спікера Андрія Парубія.
За словами активіста Олександра Іванова, це має забезпечити їх підтримку в комітетах і внесення до тексту законопроекту перед другим читанням.
Серед шести пунктів статті чи не найбільше обурення в активістів викликав п’ятий: «За бажанням здобувачів професійної та вищої освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови національної меншини (як ДИСЦИПЛІНИ* — внесена правка) в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність в обраній галузі з використанням цієї мови». Прагнуть активісти й повністю змінити один з пунктів, y якому йдеться про «можливість здійснювати освітній процес двома i більше мовами (державною мовою, а також мовами національних меншин, іншими мовами)».
Запропоновано внести правки щодо здійснення освітнього процесу «ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ, A ТАКОЖ ОДНІЄЮ АБО КІЛЬКОМА МОВАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ*».
«Дані поправки є результатом кропіткої роботи і балансу. Вони значно посилюють роль української мови в освіті, порівняно з існуючим станом. Альтернативні поправки, або їх суттєва зміна, швидше за все, позбавлять їх підтримки частини з вищеперерахованих груп і може призвести до їх провалу, і як результат гіршого варіанта закону для української мови», — коментує Олександр Іванов.
*Процитовані правки до пунктів 7-ї статті Закону «Про освіту».
